Обговорення:Рудьковський Микола Миколайович
Агент ФСБ (?)[ред. код]
(далі на рос.)Н.Рудьковский фигурирует в скандале вокруг приезда в Украину в декабре 2006 года Худайберды Оразова и Нармухаммеда Ханамова — лидеров туркменской оппозиции. Которые были вынуждены скрываться за рубежом после смерти первого президента Туркмении Сапармурата Ниязова.
Этот визит организовал Н.Рудьковский, который в ночь с 21 на 22 декабря самовольно обратился к руководителям дипломатических учреждений Украины в Австрии, Болгарии и Норвегии с просьбой срочно оформить украинские визы группе туркменских оппозиционеров. Свои требования министр транспорта (на то время) мотивировал решением высшего руководства Украины, которого, как потом выяснилось, никто не принимал.
То есть Н.Рудьковский врал. Когда это вскрылось в январе 2007 года, Н.Рудьковский был обвинен в нанесении вреда национальной безопасности Украины: приглашение видных туркменских оппозиционеров грозило межгосударственным скандалом с Туркменией, поставлявшей газ Украине. По поручению Президента Виктора Ющенко премьер-министр Виктор Янукович подписал распоряжение о проведении служебного расследования в отношении Н.Рудьковского.
В ходе расследования выяснилось, что просьба Н.Рудьковского способствовать открытию виз якобы его «туркменским друзьям» не была частной. По словам экс-посла Украины в Австрии Владимира Ельченко (был уволен из-за скандала), Н.Рудьковский использовал служебное положение, пообещав выслать официальный запрос на оформление виз. При этом Н.Рудьковский обратился к послу за визами для туркменских оппозиционеров в 3 часа ночи, поэтому дипломат не имел другого выхода, как выдать в срочном порядке разрешения на въезд в Украину.
В.Ющенко настаивал на отставке Н.Рудьковского, но В.Янукович с Президентом не согласился.
Позже туркменской стороной было объявлено, что Ашгабат полностью удовлетворен объяснениями официального Киева, и поэтому на поставки туркменского газа на Украину скандал с Н.Рудьковским не повлияет.
Считается, что «затаскивание» в Киев туркменских оппозиционеров — операция российских спецслужб, направленная на разобщение высшего руководства двух государств — Украины и Туркмении и, как следствие, срыв украинскоо-туркменских договоренностей по поставке туркменского газа в Украину.
В сентябре 2007 года Совет национальной безопасности и обороны (СНБО) рекомендовал правительству В.Януковича уволить Н.Рудьковского, но и эта рекомендация осталась без реакции со стороны премьер-министра.
http://argumentua.com/stati/nikolai-rudkovskii-moshennik-i-babnik-agent-fsb-chast-vtoraya
= Аферіст[ред. код]
http://forum.pravda.com.ua/read.php?2,1811176
Прокуратурою Чернігівської області за фактом внесення у паспорт Рудьковського фіктивних записів про прописку з 1991 по 1995 рік у селах Бобровицького району у червні 1998 року була порушена кримінальна справа і проведено службове розслідування. Органи міліції встановили, що в зазначений період (1991-1994 роки) Микола Рудковський, за даними особового листка по обліку кадрів, який знаходиться у відділі кадрів Кабінету Міністрів України, перебував за кордоном, в Австрії, де нібито навчався у Віденському університеті і на території України не проживав.
В ході проведеної перевірки були встановлені факти підробки паспортних даних про час і місце прописки Рудьковського. Зрозуміло, що опинившись у делікатній ситуації, не маючи паспорта, без місця проживання, Рудьковському після повернення із закордонних мандрів конче потрібно було обійти законну процедуру легалізації щодо належності до українського громадянства. Для здобуття омріяного депутатства потрібно було підтвердити своє проживання на території України протягом останніх 5 років, як того вимагав закон про вибори народних депутатів. Тому-то нинішній міністр транспорту і почав «прописувати» себе де заманеться, де вийде. Спершу пройшовся по родинних місцях, «прописався» у сусідньому селі Петрівка Бобровицького району. Органи міліції встановили, що за новою адресою Рудьковського проживав... сам сільський голова, який пізніше в суді заявив, що ніяких дій щодо його прописки не вчиняв, відомостей цих в домову та негосподарську книги сільської ради не вносив, на військовий облік не ставив.
В суді також було підтверджено, що штамп про прописку Рудьковського у цьому селі і позначені в ньому дати експертизою УМВС визнані підробленими.
В заяві-анкеті, поданій до Дніпровського РУ ГУМВС України у м. Києві у січні 1998 року, Рудьковський вказав, що з січня 1993 по серпень 1994 року він працював... інструктором Чернігівського облвиконкому по вул. Свободи,9. І це при тому, що на той час виконкоми, як органи управління, не існували. А він, фактично, перебував за кордоном.
Чернігівська обласна державна адміністрація на вимогу слідчих органів подала довідку, що Рудьковський в апараті облвиконкому ніколи не працював, а приміщення облвиконкому знаходилось у Чернігові по вул. Леніна, 18...
Прокуратурою Києва у травні 1998 року проти Рудьковського була порушена кримінальна справа по факту дорожньо-транспортної пригоди. Керуючи автомобілем, 14 серпня 1996 року Рудьковський здійснив наїзд на 22-річного велосипедиста, від чого той на місці пригоди помер.
Влаштовуючись на роботу в «Укргазпром» у 1997 році, М. Рудьковський подав до відділу кадрів особовий листок і копію диплому про закінчення Російської економічної академії ім. Плеханова, у якій він нібито навчався в 1988-1993 роках, а також Чернігівського педінституту, у якому вчився вже протягом 1993-1996 років. Відділ кадрів ректорату академії надіслав відповідь, що Микола Рудьковський у списках студентів, які закінчили академію у 1993 році, не значиться. Більш популярна відповідь надійшла від посольства, у якій повідомлялось, що громадянин Рудьковський не закінчував у 1993 році цей вуз. Досліджуючи відповідність ксерокопії диплому тим зразкам, які видавалися у 1993 році, було з'ясовано, що диплом з такою серією і номером не видавався взагалі, нагрудний знак не видається учбовим закладом з 1990 року, тому відмітки про це не повинно бути. Крім того, у документі невірно вказана назва вузу, підпис ректора не схожий на справжній підпис ректора і не схожий на підписи проректорів того часу. А ще зазначалось, що заочна форма навчання ліквідована в РЕА ще десять років тому.
ОБОЗРЕВАТЕЛЬ
24.01.2007 | 16:48 Міністр – аферист. Білі плями в біографії Рудьковського
З академії надійшла відповідь, що Микола Рудьковський у списках студентів, які закінчили академію у 1993 році, не значиться. У посольстві РФ повідомили, що диплом з такою серією і номером не видавався взагалі...
3 березня 1998 року в газеті «Голос України» (№ 40) була надрукована моя стаття «Герої» нашого часу», в якій я розповідав про детективні автобіографії свого земляка Миколи Рудьковського. Публікація мала сильний резонанс, вплинула на перебіг виборчих подій, поведінку «нового героя» і, як потім виявилося, додала йому ще більшої імпровізації при подальшому формуванні власної автобіографії.
У преамбулі до згаданої статті я висловлював надію, що, як і колись, сумлінні «кадровики» і пильні «спецоргани» якоюсь мірою перевіряють подану їм інформацію, перш ніж «оформити» людину на державну, тим паче керівну посаду. Сподівався також, що наведені у газеті факти фальсифікації власних анкетних даних дадуть підстави Рудьковському переосмислити своє життя, вчинки, поведінку, допоможуть, нарешті, отримати, окрім атестата про середню освіту, справжні дипломи, пройти законну процедуру легалізації і стати громадянином України.
В ході проведеної перевірки були встановлені факти підробки паспортних даних про час і місце прописки Рудьковського. Зрозуміло, що опинившись у делікатній ситуації, не маючи паспорта, без місця проживання, Рудьковському після повернення із закордонних мандрів конче потрібно було обійти законну процедуру легалізації щодо належності до українського громадянства. Для здобуття омріяного депутатства потрібно було підтвердити своє проживання на території України протягом останніх 5 років, як того вимагав закон про вибори народних депутатів. Тому-то нинішній міністр транспорту і зпочав «прописувати» себе де заманеться, де вийде. Спершу пройшовся по родинних місцях, «прописався» у сусідньому селі Петрівка Бобровицького району. Органи
міліції встановили, що за новою адресою Рудьковського проживав... сам сільський голова, який пізніше в суді заявив, що ніяких дій щодо його прописки не вчиняв, відомостей цих в домову та негосподарську книги сільської ради не вносив, на військовий облік не ставив.
В суді також було підтверджено, що штамп про прописку Рудьковського у цьому селі і позначені в ньому дати експертизою УМВС визнані підробленими.
Минуло три місяці з моменту його прописки в Петрівці, і Микола Ружьковський виписується звідти. А ще через три місяці вже надовго - аж до серпня 1995 року – «обирає» місцем проживання село Новий Биків того ж Бобровицького району. Працюючи в Адміністрації Президента з 1994 року, фактично проживаючи в Києві, Рудьковський у лютому 1996 року знову «повертається» у Новий Биків. Він вдруге «прописується» за старою адресою і ... отримує у Бобровицькому райвідділі міліції новий паспорт громадянина України. Працівники міліції, які були причетні до цього, розповідали мені, яким шантажем і погрозами з боку президентського консультанта супроводжувалась процедура заміни старого паспорта. Ця поспішність не дозволила їм прискіпливо дослідити в ньому підробки і виправлення. Однак, це не виправдовує наші доблесні «компетентні» органи.
Тепер всім стає зрозумілим, чому таким милим був Рудьковському цей район, у якому значно простіше було здійснити паспортні оборудки і обійти закон, ніж у Києві. Але чому ніякої зацікавленості анкетними даними своїх працівників не виявляли у президентській канцелярії, де у особовому листку по обліку кадрів, заповненому Рудьковським у серпні 1994 року, значиться, що він проживає в Києві по вулиці Косіора і з очевидною підтасовкою «прописаний його «чернігівський», «московський» і «австрійський» періоди.
Жодного інтересу протягом майже восьми років не проявили до особи військовозобов'язаного юнака і військові комісаріати, коли за місцями фальшивих прописок на нього не оформлялося ніяких обліково-військових документів, а у домових книгах були відсутні відмітки військкоматів про постановку на військовий облік.
Думалось мені тоді, що пройшовши такий «тернистий» прописний шлях у Бобровицькому районі, «отримавши» новий паспорт, прописавшись у Києві вже за новою адресою, Рудьковський, нарешті, вгамується.
Де там! Чоловікові все вдається: успішно складається кар'єра, на горизонті - вибори, потрібна ще краща біографія, ще міцніша освіта. А тут знову закортіло поїхати у закордонні мандри - потрібен паспорт для виїзду за кордон. В заяві-анкеті, поданій до Дніпровського РУ ГУМВС України у м. Києві у січні 1998 року, Рудьковський вказав, що з січня 1993 по серпень 1994 року він працював... інструктором Чернігівського облвиконкому по вул.Свободи,9. І це при тому, що на той час виконкоми, як органи управління, не існували. А він, фактично, перебував за кордоном.
Чернігівська обласна державна адміністрація на вимогу слідчих органів подала довідку, що Рудьковський в апараті облвиконкому ніколи не працював, а приміщення облвиконкому знаходилось у Чернігові по вул. Леніна, 18...
Дивишся на ці дивні викрутаси, і запитуєш себе: «Як можна морально опуститись, щоб за кожною дією людини спостерігалося свідоме фальшування фактів, причому, без будь-якої необхідності». Здавалося б: чоловік не бомжує, має роботу у пристойній установі – чому не написати в анкеті все, як є?!
Слід зазначити, що на той час компетентні органи цікавилися Рудьковським і за рядом інших обставин. Прокуратурою Києва у травні 1998 року проти нього була порушена кримінальна справа по факту дорожньо-транспортної пригоди. Керуючи автомобілем, 14 серпня 1996 року Рудьковський здійснив наїзд на 22-річного велосипедиста, від чого той на місці пригоди помер. Справу про цей факт із трагічним наслідком через декілька днів тоді поспішно закрили. У поданні про скасування попередніх висновків інспектора ДАІ Харківського райвідділу міліції м. Києва прокуратура м. Києва зазначала, що перевірка тоді проводилася поверхово, і інспектор дізнання прийшов до висновку фактично на показах Рудьковського, не з'ясував важливі факти у різних стадіях розвитку дорожньої ситуації. Чим завершилась ця кримінальна справа проти Рудьковського - мені не відомо.
Та Бог з ним, з цим кримінальним шлейфом нашого «героя». Чесно кажучи, неприємно про все це писати. Цікавішими виглядають його чергові версії про «здобуття економічної освіти». У попередній статті я згадував, що влаштовуючись на роботу в «Укргазпром» у 1997 році, М. Рудьковський подав до відділу кадрів особовий листок і копію диплому про закінчення Російської економічної академії ім. Плеханова, у якій він нібито навчався в 1988-1993 роках, а також Чернігівського педінституту, у якому вчився вже протягом 1993-1996 років, а не 11 років, як ми дослідили. Що за диплом, і як він його отримав у Чернігові, ми вже знаємо.
А от відносно «плеханівки» я звернувся до тодішнього Посла України в Російській Федерації та ректора цього вузу. Відділ кадрів ректорату академії надіслав коротку відповідь, що Микола Рудьковський у списках студентів, які закінчили академію у 1993 році, не значиться. Більш популярна відповідь надійшла від посольства, у якій повідомлялось, що громадянин Рудьковський не закінчував у 1993 році цей вуз.
Досліджуючи відповідність надісланої мною ксерокопії диплому тим зразкам, які видавалися у 1993 році, було з'ясовано, що диплом з такою серією і номером не видавався взагалі, нагрудний знак не видається учбовим закладом з 1990 року, тому відмітки про це не повинно бути. Крім того, у документі невірно вказана назва вузу, підпис ректора не схожий на справжній підпис ректора і не схожий на підписи проректорів того часу. А ще зазначалось, що заочна форма навчання ліквідована в РЕА ще десять років тому.
Шейко Петро Володимирович