Обговорення користувача:Тупиця

Ласкаво просимо до україномовної Вікіпедії! =

Якщо Ви початківець, то пропонуємо переглянути деякі корисні поради:

• Краш-курс для новачків
• Поради для новачків
• Детальні довідки і поради
• Портал Спільноти
• Як редагувати статтю
• Як і для чого ми розвиваємо Вікіпедію

Сподіваємося, що Ви візьмете участь у подальшій роботі нашого спільного відкритого проекту не тільки як читач, але і як дописувач.

На сторінках обговорень бажано ставити автоматичний підпис за допомогою чотирьох знаків (~~~~), або за допомогою позначки підпису в вікні редагування.

Якщо виникли запитання про проект, пошукайте відповідь на сторінці Вікіпедія:Довідка. Якщо відповідь на Ваше питання там відсутня, задайте запитання у Кнайпі чи комусь із постійних дописувачів. Ви також можете розповісти про свої інтереси на сторінці Вікіпедія:Інтереси учасників.

Бажаємо успіхів та якнайбільше творчого задоволення! Якщо Вам необхідна допомога для перших кроків зверніться до користувачів, що є в Категорія:Користувачі,_що_допоможуть_новачкам або ж можете замістити оголошення на порталі спільноти (Кнайпа). Якщо у Вас є якісь цікаві вісті, пов'язані з Вікіпедією, Ви можете подати їх у Шаблон:Новини спільноти

P. S. Irrespective of your languages skills, you are welcomed to create your own User Page, introduce interwiki, load images, correct data, discuss problems, communicate & cooperate with community. Please, use language templates from Вікіпедія:Вавілон or create your own.
You can ask help of Community on CommunityPortal (help): Додати нове обговорення (Add new discussion/problem)

--Raider 16:31, 21 березня 2008 (UTC)

'ЛІТЕРАТУРНІ ПОСТАТІ'Жирний текст

МУЧИВСЯ НЕДОСКОНАЛІСТЮ СВІТУ

У закарпатській літературі є чимало постатей, творчість яких ще чекає на справедливу оцінку літературних критиків. Серед них – Микола Матола, поет, літературознавець, журналіст, автор поетичних збірок „Погідний ранок”, „За білими веснами”, „Дозоване повітря”. Остання побачила світ у 2002 році, уже після смерті поета. До слова, Рішенням президії Національної Спілки письменників України за зі збірку віршів „Дозоване повітря” Миколі Матолі в 2003 році присуджено літературну премію імені Василя Симоненка. Тоді поет мав зустрічати тільки полудень свого віку. Але життя таке жорстоке (особливо до творчих людей), що поетові не судилося побачити чергову поетичну збірочку. Миколі Матолі судилося жити і творити в часи, коли жорстока цензура не допускали слово істини до читача. Тим творчим особистостям , які намагалися нести у маси слово правди – одразу перекривали кисень, видавництва повертали рукописи їх творів, оскільки, як тоді вважалося, плоди їх творчості були неугодними для радянського тоталітарного режиму, а відтак не могло бути й мови про їх публікацію. Та М. Микола належав до категорії людей, які всім своїм єством вболівали і боролися за незалежність України, її долю й волю, були істинними патріотами свого краю, держави. Ось як ті часи характеризує в передмові до збірки „Дозоване повітря” поет, лауреат Національної премії імені Т. Шевченка Петро Скунць: „...То були якраз брежнєвські часи, повітря мислячим людям тоді справді було майже перекрите, хто не хотів стати фальшивим – мусів стати байдужим, а хто не хотів і збайдужіти – мучився недосконалістю світу, невідповідністю людини її небесному призначенню на землі”. Свобода тоді жила підпільно. І, - в цьому нічого дивного немає, - коли вона не була масовою, загальнодоступною, мала більше люблячих сердець і виглядала – набагато привабливішою. Патріотизм Миколи Матола чітко характеризують такі його поетичні рядки: Я з вами сотні безіменних, Що жертвували власним „я”, Щоб тільки мати-Україна Не втратила своє ім'я. Благо, що сьогодні ми живемо у вільній і незалежній державі, де присмак свободи слова, на відміну від минулих років, справді відчутний. Для поета Миколи Матоли це була мрія, яка на той час здавалася малоймовірною. Але він, як і його брати по перу, вірив, що обов'язково настане час, коли можна буде вільно висловлювати свої думки не лише в колі сім'ї, але й у ЗМІ. Тематичне коло літературної спадщини поета зачіпає найрізноманітніші мотиви. Це, зокрема, теми добра і зла, свободи й несвободи, надії і відчаю тощо. Нещодавно я зробив для себе велике відкриття: у поетичній спадщині, яку залишив після себе М. Матола, є вірші, написані для дітей. Дружина покійного поета Марія мріє, щоб із пожовклих від часу рукописів вірші були видані окремою книжечкою. У розмові з кореспондентом „Репортажа” п. Марія також сказала, що найближчим часом планує видати двотомник зі ще неопублікованим поетичним доробком. Якщо глибоко проаналізувати громадянську лірику поета, то вона є актуальною й по нині. Взяти хоча б поезію „Єдність”. Здається, що вона чітко характеризує реалії сьогодення в політичному плані у нашій державі і наче написана буквально вчора. Маю на увазі розкол у „помаранчевому” таборі. Адже хто б міг подумати ще кілька місяців тому, що така міцна і дружня сім'я, окрилена ідеєю національної єдності, розтане, як сніг на сонці. Про це ви можете судити, вчитавшись в зміст „Єдності”. Ми всі були такі об'єднані, Немов отара на плаю. Гуртом і подались на з'їдення Дурній добі в своїм краю.

Ми всі були такі роз'єднані В своїм єднанні, у собі, Що навіть грім через заземленість Не зміг зашкодити добі.

Тож дай нам, Боже, у майбутньому, В час протидіяння злобі, На роздоріжжі велелюдному Не роз'єднатись у собі. Хочеться відзначити, що поет оспівував кожну хвилину буремного життя, віддзеркалював у своїх творах не лише сірі будні, але й прекрасні світанки. Багато він не встиг зробити на цій землі, але те, що зробив – вагомий внесок в національну літературу й культуру. Залишається сподіватися, що не перевелися в нашому краї люди, чиє літературна праця відзначається такою ж любов'ю до життя якою вона представлена у творчості Миколи Матоли. Іван ТУПИЦЯ, журналіст, член Незалежної медіа-профспілки України, головний редактор тижневої закарпатської інформаційно-аналітичної газети "Репортаж"