Обговорення користувача:Putsentela/Чернетка

ПУЦЕНТЕЛА НАТАЛІЯ ОРЕСТІВНА (1956 р.н., с. Лисовичі, Україна) – скрипкова майстриня-лакувальниця, реставраторка, експерементаторка, професійна віолончелістка, музикознавиця, культурна діячка, просвітянка, педагог; учасниця та солістка камерного оркестру «Оркестр української класичної та фольклорної музики» (1978-2001 рр.); співзасновниця та куратор скрипкової майстерні «Putsentelas Violin Studio» (2003 р.), Дипломантка фестивалю музичних інструментів «Маестро» та «Індивідуаліс». У творчості дотримується модерністського принципу «мистецтво для мистецтва».

Коротка біографічна довідка:

Пуцентела Наталія Орестівна народилася 6 травня 1956 р. у с. Лисовичах на Львівщині. Батько – Гончарук Орест Ількович (1930 р.н.) – акордеоніст, вчитель Долинської та Моршинської музичних шкіл. Мати – Гончарук Віра Йосипівна (1935 – 2003 рр.) – працівниця соціальної сфери, учасниця хору «Смерічка» (альт). Одружена. Має сина та доньку. Чоловік – Пуцентела Мирослав Степанович (1953 р.н.) – Лауреат премії ім. П. Чайковського, Заслужений діяч мистецтв України у сфері скрипкобудування, диригент, скрипаль/альтист, викладач. Син – Пуцентела Орест Мирославович (1982 р.н.) – скрипковий майстер, теоретик скрипкобудування, дизайнер-винахідник, донька – Теленко (Пуцентела) Ольга Мирославівна (1977 р.н.) – доктор філософії, викладач, скрипкова майстриня. Мешкає і працює у Львові. Професійно займається скрипковим ремеслом з 2000 р.

Виконавсько-артистична діяльність:

У 1971 році закінчує Моршинську восьмирічну початкову та музичну школи. Протягом 1971 –1975 рр. навчається у Дрогобицькому музичному училищі. У 1975 – 1980 рр. отримує фахову музичну освіту у Львівській консерваторії ім. М. В. Лисенка по класу віолончелі. Педагогічну діяльність зосереджує у Дрогобицькому музичному училищі, де протягом 1980 – 1998 рр. працює викладачем по класу віолончелі. Поряд – веде плідну артистичну діяльність, працює концертмейстером групи віолончелей та солісткою камерного оркестру «Оркестр української класичної та фольклорної музики» (1978 – 2001 рр.). У складі оркестру гастролює Україною та країнами Західної Європи: 1988 р. – гастрольне турне-зустрічі з молоддю Республіки Польщі; 1992 – 1993 р. – гастрольне турне Великобританією, з концертами в м. Лондон; 1994 р. – гастролі у містах Брайтон та Гейстінгс, Великобританія. У складі оркестру бере участь в міжнародному фестивалі у м. Бексхіл, Великобританія; 1996 р. – участь у Міжнародному Фестивалі класичної музики м. Люіс та Міжнародному Фестивалі м. Брайтон, Великобританія, також м. Гамбург, Німеччина; 1997 р. – участь у Міжнародному Фестивалі «Riva del Garda» (Італія); 1998 р. – гастрольне турне в Італії (Рим, Неаполь, Салерно та ін.); 1999 р. – відбувається концерт оркестру у Відні (Австрія) та Кремоні, Мілані, Венеції (Італія); 2001 р. – гастрольне турне італійськими містами Соспіро, Кремона, Кастельмаджоре, Флоренція та Рим. З оркестром записує три аудіо-записи, виконані британською студією звукозапису «Claudio Records» (1994 р.) з перевиданням аудіо диску у 2014 р. під назвою «Vivaldi in Ukraine».

Скрипкобудівна та популяризаторська діяльність:

На перетині тисячоліть Н. Пуцентела переорієнтовує фах віолончелістки-виконавиці на скрипкобудівну галузь. З наміром розширити кругозір вирушає у творчу відпустку до Італії. Відчувши атмосферу місцевої поліфонічної довершеності Н. Пуцентела залишається в Італії для навчання. Протягом 2000 – 2003 рр. освоює та відшліфовує навики скрипкобудування в Інтернаціональному інституті імені Антоніо Страдіварі в м. Кремоні. Тут їй таланить працювати під орудою та творчим наставництвом всесвітньовідомих Маестро Сіміоне Морассі, Маестро Даніелє Сколярі та Маестро Масімо Негроні. Навчання не обмежувалося стінами інституту та відточуванням декоративно-прикладного мистецтва. Н. Пуцентела реалізовувала себе як виконавиця у складі симфо-джазового альтернативного оркестру під керівництвом Маестро Сколарі, до якого винятково належали скрипкові майстри. Цей унікальний досвід закріплює у Н. Пуцентели кредо творчості чистого мистецтва. Сприятлива академічна атмосфера мотивує до подальших творчих пошуків. У 2001 р. Н. Пуцентела розпочинає дворічне навчання в Регіональному Ломбардійському інституті смичкових майстрів. Отримані навики Н. Пуцентела реалізовує у творчому тандемі з чоловіком Мирославом Пуцентелою, спершу як співавторка столярної роботи, згодом – як лакувальниця. 2003 р. після повернення в Україну створює творчу лабораторію «Putsentelas Violin Studio» (разом з чоловіком Мирославом Пуцентелою та сином Орестом Пуцентелою), де працює майстринею та менеджером, займається роботою з клієнтами (володіє італійською, англійською, польською та російською іноземними мовами), проводить популяризаторську діяльність серед молодого покоління музикантів. Для утвердження музичних цінностей серед української аудиторії ініціює ряд виставок-презентацій у м. Львові, м. Києві, м. Одесі. Втілює проект зі скрипкостворення «Скрипка Пуцентели для Блаженійшого» (2013 р.) та реставраторські проекти «Реставрація скрипки А. Шептицького для музею Русалка Дністрова» (2011 р.), «Реставрація скрипки Президента М. Грушевського» (2012 р.) та «Реставрація скрипки М. Шарпітеля» (2013 р.). У грудні 2007 року отримує диплом Фестивалю скрипкобудування «МАЕСТРО» в Києві, Україна. У 2013 році отримує диплом на фестивалі «Індивідуаліс» у Львові, Україна. Невід’ємною частиною життєтворчості Н. Пуцентели є щорічні подорожі до Європи, з метою обміну досвідом та популяризації діяльності родинної майстерні Пуцентел. Так, відвідує численні щорічні виставки струнно-смичкових інструментів, а саме Cremona Mondomusica у м. Кремона, Італія та Frankfurt Musikmesse що у Франкфурті, Німеччина. Скрипки Н. Пуцентели прикрашають численні виставкові зали Європи, США та Японії, зокрема Andrew’s Fine Violins (США), Douglas C. Cox Studio (США), Dov Schmidt Music (США), Fiddles and Sticks (США), Gailes's Violin Shop (США), також зали приватних арт-дилерів сфери: Дж. Грізалес (Італія), Е. Русс (Італія), С. Коніа (Італія), Б. Фрейзер (США), Дж. Батта Морассі (Італія), Ш. Ікеда (Японія), М. Паршенов (США), Є. Сохацький (Іспанія) та ін. З метою поширення теоретико-пратичних знань серед широкої аудиторії про скрипкотворення Н. Пуцентела приймає участь у телепередачі «Феномен України: Творці української скрипки» (Частина ІІІ), дає інтерв’ю у пресі: газеті «Голос народу» (2016 р.), газеті «ЛеоПоліс» (2010 р.), газеті «Львівська Пошта» (2011 р.), газеті «Взгляд» (2013 р.), газеті «День» (2009 р.), «Львівській Газеті» (2009 р.), газеті «Вголос» (2014 р.). ЇЇ діяльність висвітлено у журналі «Музика» (2003 р.), журналі «Дзвін» (2015 р.), журналі «Panorama» (2015 р.), Віснику Прикар¬патського університету, Мистецтвознавство (2013 р.), нау¬ковому віснику Музичне мистецтво і культура (2010 р.) та ін. Огляд діяльності майстрині Н. Пуцентели висвітлено у межах дисертаційного дослідження «Львівське струнно-смичкове виконавство та педагогіка як полікультурний феномен» авторства Р. Солтиса, зокрема, у його аналітичній розвідці «Діяльність скрипкових майстрів Putsentelas Violin Studio з позиції полікультурних традицій скрипкобудівництва та струнно-смичкового виконавства сучасності» (2011 р.).

Якісні характеристики та властивості лаку Н. Пуцентели:

З орієнтиром на сучасну Кремонську школу скрипкобудування, Н. Пуцентела розвиває власну теорію нанесення скрипкового ґрунту та лаку. Має чимало знахідок щодо удосконалення завершального процесу скрипкобудування (ґрунтування та нанесення лаку). Робота – філігранна, рівна, з виразною прозорістю та колірною палітрою лаку. Перебуваючи у постійному пошуку довершеного вигляду лакового покриву та «ідеального» звучання струнно-смичкових інструментів, що знаходяться у прямій залежності, Н. Пуцентела експериментує із складниками скрипкового ґрунту та лаку. В період 2000 – 2011 послуговується ґрунтами на основі казеїну, а починаючи з 2010 р. виводить формулу ґрунту на основі каніфолі та венеціанської терпентини. У 2016 році починає також застосовувати у складі ґрунтів барвників елемент «Кров Дракона» (Sangre de Drago), що підкреслює природню виразність текстури деревини.

Постійно експериментує зі складниками скрипкового лаку. До 2011 р. вдосконалює та експериментує з пропорціями складників спиртового лаку на основі 15 інгредієнтів (в основі – оригінальний рецепт Маестро Дж. Б. Морассі). Цей лак вимагає нанесення 60-80 шарів лаку пензлем. Лак кришталево прозорий частіше червоно-коричневого або золотисто-коричневого кольору.  У наслідок вдалих експериментів зі складниками скрипкового ґрунту на терпентиновій основі відмовляється від лаків на спиртовій основі та з 2011 р. надає перевагу «спиртово-масляному» лакові на основі венеціанської терпентини з чотирьох складників та експериментує із пропорціями (прототип рецепту лаку М. Негроні). Цей лак наноситься до 25 шарів пензлем, відзначається легкістю нанесення та високою швидкістю висихання. Лак прозорий, блискучий, глибокий, коричневий, червоно-коричневий, золотисто-коричневий, еластичний, стійкий до механічних пошкоджень. Безумовною перевагою цих лакових сумішей є адаптація до різного клімату, що особливо гостро виникає в умовах застосування музикантами під час гастролей різними континентами з різкими перепадами вологості та температурних показників.
У своїй практиці Н. Пуцентела користується різними техніками викінчення (фінішу) лакового покриву: рельєфний, з матовим блиском, з глянцевим блиском. 

У 2015 р. використовує у роботі техніку застосування «композитних– лаків», коли, поруч з використанням терпентинового лаку, «дамарний» лак застосовується для фінішних шарів, що надає додаткового блиску, прозорості, вологостійкості без вікового вицвітання та будь-якої зміни кольору. Реагує на виклики часу та уподобання сучасних музикантів – змінює стиль лаку з «сучасного» на «antique» (з 2013 р.). Розвиває свою авторську техніку штучного «зістарення» зовнішнього вигляду інструментів. Бездоганна техніка нанесення лаку Н. Пуцентели у стилі «antique» дозволяє творити точні копії історичних інструментів. Значних успіхів Н. Пуцентела досягає у копіюванні зовнішнього вигляду скрипки Гварнері дель Джезу «Плоуден» 1735 р.в. У 2016 році робить нові знахідки у поліруванні лакової поверхні із застосуванням ряду паст, що раніше не застосовувалися у поліруванні виробів з лаковим покривом. Поруч з лакуванням нових інструментів розробляє свою техніку реставрації лакового покриву. Техніка ретуші Н. Пуцентели дозволяє справлятися із надскладними реставраційними роботами із сучасними інструментами та інструментами, що мають історичну та культурну цінність.

Джерела:

1. Вайцнер М. Українські скрипки – на світовій сцені [Текст] : / М. Вайцнер // Дзвін. – 2015. – № 6. – С. 116–120.

2. Солтис Р. Діяльність скрипкових майстрів “Putsentelas Violin Studio” з позицій полікультурних традицій скрипко будівництва та струнно-смичкового виконавства сучасності / Роман Солтис // Вісник Прикар-патського університету. Мистецтвознавство. – Вип. 21–22. – Івано-Франківськ, 2011. – С. 371–376.

3. Кияновська Л. Концерт для інструментів та їх майстра // Газета Львівська Пошта : 8 лютого, 2011 року, № 14 (1046) – С. 9.

4. Герман Д. History of the violin [Тайна народження скрипки]: [англ., укр.] // Журнал Panorama : жовтень. – 2015. – С. 94-103.

5. Шелест Л. Во Львове живет украинский Страдивари // Газета Взгляд. – 26 березня 2013 р. – С. 10.

6. Бабій О. Майстри скрипкових душ // Газета День. – 17 жовтня 2009 р. – №187 - С.

7. Тимків Н., Войченко О. Співочі «діти» родини Пуцентелів // Львівська Газета. - № 42 (544) – С. 15.

8. Бобкова С. «Львівський Страдіварі» // Газета ЛеоПоліс. – 17 червня 2010 р. – С. 5

9. Putsentelas Violin Studio [офіційна сторінка]. Режим доступу: http://putsentelas.com