Обговорення шаблону:Wiki for school 2021

ПОХОДИ ОЛЕГА НА ВІЗАНТІЮ

Олег Віщий (Ольгъ) – напівлегендарний князь Київської Русі, князь Новгородський з 879 року і великий князь Київський з 882 року. Як стверджують літописи, мав варязьке походження, був родичем або соратником князя Рюрика і, після його смерті, регентом (тимчасово виконував обов'язки) княжича Ігоря. Олег відзначився в історії авторитетом і вмілим веденням військової та політичної системи. Він разом з варязьким військом завоював місто Київ, убивши місцевих правителів Аскольда і Діра, об'єднав навколо Києва безліч слов'янських племен, перший в історії здійснив похід на Візантію.

Походи Олега Віщого на Константинополь (Візантію)

Олег найбільше відомий своїми успішними походами на Константинополь (Візантія) – у 907 та 911 роках. Утворення Русі (бл. 882), зосередження в її складі основних східнослов'янських племінних об'єднань дали змогу її правителю, київському князю Олегу, 907 року здійснити грандіозний похід на Константинополь (2 тис. лодій по 40 воїнів у кожній), що завершився підписанням русько-візантійської угоди, що сприяв розвитку торгівлі вздовж великого шляху з «варяг в грекі», а 911 — докладного русько-візантійського договору, що надавав Русі надзвичайні торгові й дипломатичні привілеї (цей договір, як і 2 наступних, вписаний або переказаний у «Повісті временних літ»).

Перший похід на Константинополь (Візантію) - 907 рік.

У 907 році величезна армія князя Олега вирушила походом на столицю Візантійської імперії місто Константинополь. 2000 човнів, в кожному з яких було по 40 добре озброєних воїнів, незабаром наблизилися до бухти Золотий Ріг. Візантійський імператор Лев VI Філософ не зміг організувати ніякої оборони, лише наказав закрити ворота міста і загородити ланцюгами гавань. Київський же князь знайшов незвичайний спосіб підійти впритул до Константинополя, він поставив кораблі на колеса і взяв місто в облогу по суходолу:

У рік 907. Пішов Олег на Греків, Ігоря зоставивши в Києві. Узяв же він множество варягів, і словен, і чуді, і кривичів, і мері, і полян, і сіверян, і деревлян, і радимичів, і хорватів, і дулібів, і тиверців, котрі є пособниками. <…> І з цими всіма вирушив Олег на конях і в кораблях, і було кораблів числом дві тисячі

І прибув він до Цесарограда, а греки <…> город заперли. І вийшов Олег на берег, і повелів воям виволокти кораблі на берег. І попустошив він довкола города, і вчинив убивство багатьох греків. І палат багато вони розбили, і церкви попалили. А котрих же брали як полоняників, [то] одних вони посікали, а других мучили, інших же розстрілювали, а [ще] інших у море кидали. І багато іншого зла творили руси грекам, якото[звичайно]ворогитворять.

І повелів Олег воям своїм колеса зробити і поставити кораблі на колеса. А коли настав попутний вітер, напнули вони паруси, [рушили] з поля, і пішов [Олег] до города.

Побачивши ж [це], греки убоялися і сказали, виславши [послів] до Олега: «Не погубляй город. Ми згоджуємось на данину, як ти ото хочеш». І зупинив Олег воїв, і винесли йому [греки] їжі і вина, і не взяв він його, бо було воно приготоване з отрутою. І убоялися греки, і сказали: «Не Олег се, а святий Дмитрій, посланий на нас богом».

І зажадав Олег, щоб вони данину дали на дві тисячі кораблів: по дванадцять гривень на чоловіка, а в кораблі [було] по сорок мужів. І згодилися греки на це, і стали греки миру просити, щоби не пустошив він Грецької землі.

Олег тоді, трохи відступивши од города, почав мир ладнати з обома цесарями грецькими, із Леоном і з Олександром…

І прибув Олег до Києва, несучи золото, і паволоки, і овочі, і вина, і всяке узороччя. І прозвали [кияни] Олега — «Віщий», бо були люди [ці] поганами і невігласами…

І жив Олег, мир маючи з усіма землями [і] князюючи в Києві. [Літопис руський. — К.: Дніпро

Візантійці здалися і вирішили відкупитися дарами та торговим договором про безмитну торгівлю Русі у Візантії, що відкривав купцям-русичам широкі комерційні можливості на численних ринках Царгорода.

Повернення князя до Києва стало воістину тріумфальним, піддані були вражені величиною привезеної здобичі і в захопленні прозвали Олега Віщим, тобто ясновидцем або волхвом.  Після успішного походу 907 року на Константинополь, що закінчився прибиванням щита над міськими воротами, візантійський імператор був зобов'язаний видати русичам, які перемогли його, 150 тонн срібла як контрибуцію.

Похід Олега на Царгород (907), мініатюра з Радзивіллівського літопису

Русько-Візантійський договір  - 911 рік

Похід на Константинополь і угоду з Візантією 911 року, який не згадується у жодному візантійському чи іншому історичному джерелі, окрім древньоруських літописів (Повість временних літ, Новгородський літопис) вважається вершиною міжнародної політики Олега.

У 911 році князь повернувся до Константинополя з дипломатичною місією для підтвердження від імені свого князя чинного міждержавного договору. Новий документ починався такими словами: «Ми від роду Руського, Карл, Інгелот, Фарлі, Веремід, Рула, Гуди, Руальд, Карн, Флелав, Рюар, Актутруян, Лідулфост, Стемцід, послані Олегом, Великим Князем Руським». Як бачимо, вся делегація складалася зі скандинавів, які, проте, називали себе виключно «руськими». Земляки князя Олега під час його правління, по суті, становили повноцінну еліту могутньої слов'янської держави Київська Русь.

Олег знову погрожував візантійцям походом, виторгувавши 48 тисяч гривень золотом і нові вигідні умови торгового договору: візантійці зобов'язувалися забезпечувати їхні кораблі всім необхідним при поверненні на Русь; визначені покарання за порушення греків чи русичів; встановлено викуп невільників.

Також тоді домовилися взаємно допомагати кораблям, що зазнали лиха поблизу берегів однієї із країн: "Коли велика буря викине лодію на чужу землю, а знайдеться там хто від Русі, то має рятувати лодію з вантажем і відіслати її до грецької землі та провести її через усяке небезпечне місце аж дійде в місце безпечне. Коли така лодія від бурі або через мілину не може дістатися до свого місця, ми, Русь, допоможемо гребцям цієї лодії й допровадимо їх здорових із купівлею – якщо це трапиться близько грецької землі. Як така пригода трапиться лодії руській – проведемо її в руську землю".

Таким чином були закладені основи давньоруського морського і торгівельного права. Слід зауважити, що в договорі Олег іменується "великим князем руським".

Наслідки походів Олега на Константинополь (Візантію)

Похід на Константинополь 907 року завершився підписанням русько-візантійської угоди, що сприяла розвитку торгівлі вздовж великого шляху з «варяг в грекі», а похід 911 року— докладного русько-візантійського договору, що надавав Русі надзвичайні торгові й дипломатичні привілеї (цей договір, як і 2 наступних, вписаний або переказаний у «Повісті временних літ»).

Примітки

1.     Войтович Л. В. 3.1. Династія Рюриковичів. 2006

2.     Войтович Л. Олег Віщий: історіографічні легенди та реалії // Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка: Історичні науки. — Кам'янець-Подільський : ПП «Медобори-2006», 2013. — Т. 23 :

3.    Татищев В. История Российская

4.     Повість врем'яних літ: Літопис (За Іпатським списком) / Пер. з давньоруської, післяслово, комент. В. В. Яременка. — К. : Рад. письменник, 1990.

5.    М. Ф. Котляр, А. Г. Плахонін. Походи Русі на Візантію // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 463. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.

6.    Толочко О. П. Радзивіллівський літопис // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 107. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.

7.    Радзивиловская летопись // ПСРЛ. — 1989.— --Юрковська Тетяна Геннадіївна (обговорення) 11:43, 9 лютого 2022 (UTC)