Оксиген-18

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Оксиген-18
Загальні відомості
Назва, символ Оксиген-18, Кисень-18,18O
Нейтронів 10
Протонів 8
Властивості ізотопу
Природна концентрація 0.205(14)%
Період напіврозпаду стабільний
Атомна маса 17.99915961286(76) а.о.м
Спін 0
Дефект маси -0.78281558(71) кеВ
Енергія зв'язку 7.767097 кеВ

Оксиген-18 або Кисень-18 (18O) — другий за розповсюдженням з-поміж трьох стабільних ізотопів оксигену, 0.205±0.017% від усього кисню. Містить 18 нуклонів: 10 протонів та 8 нейтронів. Маса становить 17.99915961286(76) а.о.м..[1] Разом з найважчим ізотопом гідрогену — тритієм (3H) утворює надважку воду, найважчий різновид тритієвої води (T218O). Ця сполука має щільність майже на 30% більшу аніж звичайна вода (1H216O).

Використовується в медицині для вироблення флуору-18, який наряду з оксиген-15 застосовується в позитронно-емісійної томографії (PET-візуалізація). Співвідношення оксигену-18 та оксигену-16 є важливим індикатором температурних коливань для палеокліматології.

Співвідношення ізотопів[ред. | ред. код]

Зміна значення δ18O, впродовж фанерозою та кліматичні коливання.

Оксиген-18 приблизно на 12.5% важчий за найбільш розповсюджений ізотоп оксиген-16. Внаслідок цього є певна різниця в швидкості протікання як хімічних реакцій так і в змінах агрегатного стану (мас-залежне фракціонування). Наприклад 18O в холодних кліматичних умовах гірше випаровується в порівнянні з 16O, в теплих — майже однаково. Завдяки цьому співвідношенні часток можна аналізувати температурні коливання клімату, що широко використовується в науках про Землю, зокрема в палеокліматології[2]

Частка 18O серед усього оксигену вкрай незначна (0.205±0.017%), у порівнянні з 16O (99.757±0.016%), тому при аналізі зразку співвідношення R= 18O16O порівнюють з таким же співвідношенням R стандартного зразку (наприклад Віденський стандарт середньої океанічної води[en]). Підсумково використовують значення δ= R(зразок)R(стандарт)-1.

Дивись також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Таблиця ізотопів ((англ.)). Корейський Дослідний Інститут Атомної Енергії[en]. Процитовано 28 вересня 2019. 
  2. Кундельчук О.П. (2016). Палеоекологія (навчальний посібник). Херсонський державний університет,. Процитовано 27 вересня 2019.