Оксид алюмінію(II)
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Оксид алюмінію(II) | |
|---|---|
-oxide-3D-vdW.png)
| |
| Назва за IUPAC | Aluminium(II) oxide |
| Систематична назва | Oxoalumanyl radical |
| Інші назви | Aluminium monoxide Oxidoaluminium Oxoaluminum Aluminious oxide |
| Ідентифікатори | |
| Номер CAS | 142844-00-6 |
| PubChem | 142249 |
| ChEBI | 30128 |
| SMILES | O=[Al] |
| InChI | 1/Al.O/rAlO/c1-2 |
| Номер Бельштейна | 15342693 |
| Номер Гмеліна | 349 |
| Властивості | |
| Молекулярна формула | AlO |
| Молярна маса | 42,98 г/моль |
| Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
| Інструкція з використання шаблону | |
| Примітки картки | |
Оксид алюмінію(II) — сполука алюмінію та кисню з хімічною формулою AlO. Він був виявлений у газовій фазі після вибуху алюмінізованих гранат у верхніх шарах атмосфери[1][2][3] і в спектрах поглинання зір[4].
Цей оксид алюмінію набагато менш поширений, ніж оксид алюмінію Al2O3, оскільки алюміній зазвичай існує в ступені окислення +3.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ D. C. Tyte (1964). Red (B2Π–A2σ) Band System of Aluminium Monoxide. Nature. 202 (4930): 383. Bibcode:1964Natur.202..383T. doi:10.1038/202383a0.
- ↑ D. C. Tyte (1967). The dissociation energy of aluminium monoxide. Proc. Phys. Soc. 92 (4): 1134—1137. Bibcode:1967PPS....92.1134T. doi:10.1088/0370-1328/92/4/339.
- ↑ Johnson E. R.; Low C. H. (1967). Further spectral observations of grenade glow clouds in the lower thermosphere. Australian Journal of Physics. 20 (5): 577. Bibcode:1967AuJPh..20..577J. doi:10.1071/ph670577.
- ↑ Merrill, P. W.; Deutsch, A. J. & Keenan, P. C. (1962). Absorption Spectra of M-Type Mira Variables. Astrophysical Journal. 136: 21. Bibcode:1962ApJ...136...21M. doi:10.1086/147348.