Оніричний гротеск
Оніричний гротеск — це вид художньої образності, який постає в оніричному просторі, де образ може набувати найрізноманітніших форм, він деформується найхимернішим та найпарадоксальнішим чином під час перебування героя в стані сну. Це втеча реальної людської свідомості в оніричний простір підсвідомого, де людина спроможна зняти окови реального світу, тягар реально існуючих проблем і конфліктів, і перебувати, нехай і уві сні, але в царині фантастичного і парадоксального, казкового і страшного, містичного і провісного. Кожен з цих двох термінів «гротеск» і «оніричне» у поєднанні виконують дуже важливу і складну роль: з одного боку гротеск виступає немов своєрідним кодом для самого сну героя, він допомагає розшифрувати той психічний стан, у якому знаходиться герой і відтворити найглибші страхи, або навпаки найпотаємніші бажання, а іноді своїми гротескними образами несе провідницьку функцію, немов побічно застерігаючи героя про якусь подію. З іншого боку, завдяки такому сполученню, виходить доволі складний дует, адже сон — сфера, де гротеск не фіксує себе в одному самому образі, він змінюється, з'являється і зникає, а отже це приводить до труднощів слідкувати за самим сюжетом, не завжди ясно чи це вже реальність, чи все ще «той простір», де може статися що завгодно. Оніричне і гротеск — це спосіб контактування несвідомого з неможливим, який допомагає глибше дослідити внутрішній світ індивідуального стану людини.
- Манн Ю. В. О гротеске в литературе / Ю. В. Манн. М., 1966. — 181 с. (рос.)
- Невярович Н. Ю. Природа и функции онирического гротеска в романе Д. Липскерова «Последний сон разума» [Текст] / Н. Невярович // Південний архів. Філологічні науки : Збірник наукових праць / М-во освіти і науки України, Херсонський держ. ун-т. — Херсон, 2007. — Вип. 38. — С. 89-96.
- Шупта-В'язовська О. Г. Художнє сновидіння як тип художнього мислення / О. Г. Шупта-В'язовська // Онірична парадигма світової літератури. Сучасні літературознавчі студії [Текст] : зб. наук. пр. / Київ. нац. лінгв. ун-т; [Редкол.: В. І. Фесенко (голов. ред.) та ін.]. — К. : КНЛУ, 2004. — С. 161–166.