T7 Combat Car
| T7 Combat Car | |
|---|---|
 | |
| Тип | колісно-гусеничний танк |
| Походження |  США |
| Історія виробництва | |
| Розробник | Rock Island Arsenal |
| Розроблено | 1937–1938 |
| Характеристики | |
| Вага | 11 т |
| Довжина | 5120 мм |
| Ширина | 2630 мм |
| Висота | 2460 мм |
| Екіпаж | 4 особи |
| ---- | |
Головне озброєння | 12.7-мм Browning M2 |
Другорядне озброєння | 3 × 7,62-мм M1919 |
| Двигун | 250 к.с. |
| Питома потужність | 22.7 к.с./т |
| Ємність паливних баків | бензин |
| Швидкість | 56 — гус./85 — кол. км/год |
| ---- | |
T7 Combat Car у Вікісховищі | |
T7 Combat Car — американський легкий колісно-гусеничний танк міжвоєнного періоду. Випущений в одному екземплярі.
Розроблений на потреби кавалерії Армії США в 1937—1938 роках з вимогою мати високу швидкість переміщення дорогами[1].
Колісно-гусенична підвіска Крісті на той момент вже була відкинута армією, тому було встановлено шість великих коліс-котків 914x18 см з гумовими пневматичними шинами. Котки були оснащені додатковим захистом від виведення танку з ладу при пробитті шин[2]. Дві задні осі мали привод, а передня ставала керуючою, коли знімались гусениці. Таким чином, ходова частина танку нагадувала таку в звичайних комерційних вантажівок — тому ця простіша та дешевша конструкція могла б мати більший потенціал, ніж підвіска Крісті[3].
Попри хороші ходові якості, озброєння та бронювання були недостатніми для танку. Тому в 1939 році кавалерія США видала нові вимоги до танку, в яких відмовилась від колісно-гусеничної компоновки. Причиною цього став еволюційний розвиток звичайних гусеничних танків: вони були вже достатньо швидкими та надійними, тож потреба в дорожчій та складнішій конфігурації відпала[4]. Цей проєкт став останньою спробою США розробити колісно-гусеничний танк[5].