Парадокс Алабами

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Парадокс Алабами (англ. Alabama paradox) — перший виявлений парадокс пропорційного розподілу (системи виборів). Після перепису населення 1880 року головний клерк Бюро перепису населення США, обчислюючи розподіл місць в Конгресі при зміні їх кількості від 275 до 350 виявив, що штат Алабама отримує 8 місць з 299 і лише 7 з 300. Взагалі Алабамський парадокс відноситься до будь-якого виду пропорційного розподілу, де збільшення загальної кількості призводить до зменшення однієї з часток.

Спрощений приклад з чотирма штатами і 323 місцями, після Гамільтонівського методу округлення:

Штат Населення Доля Місць
A 5670 183,141 183
B 3850 124,355 124
C 420 13,566 14
D 60 1,938 2

З 324 місцями:

Штат Населення Доля Місць
A 5670 183,708 184
B 3850 124,740 125
C 420 13,608 13
D 60 1,944 2

Доля штата С зменьшилась з 14 до 13.

Причина криється у тому, що збільшення загального числа на частку більш населених («великих») штатів припадає більший приріст, ніж для менш населених («маленьких»). Великі штати A і B отримали збільшення свого числа місць на більшу величину, ніж маленький штат C. Таким чином, у маленького штату після округлення за методом Гамільтона пропадає голос.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • «Fair Representation: Meeting the Ideal of One Man, One Vote» By Michel L. Balinski, H. Peyton Young. Глава 5 «Парадокси», стор. 38 [1]