Паризька гармата
Паризька гармата (нім. "Paris-Geschütz") або Кайзер Вільгельм — довгоствольна 210 мм гармата на платформі для стрільби (нім. Lange 21 cm Kanone in Schiessgerüst) — гармата якою в 1918 році німецькі війська обстрілювали Париж.
В березні 1918 року з'явилася дивна гармата, здатна пересуватися лише залізницею. Солдати іноді звали її "Кайзер Вільгельм". Гармату використовували лише до серпня 1918 року - нищивна сила снарядів була мізерною, ствол доводилося надто часто змінювати, а точність ведення вогню надавалася лише для обстрілу об'єктів типу Парижа. Ефект від застосування гармати був скоріше психологічним, бо негативно впливав на моральний стан мешканців Парижу.
Опис
Детальна інформація щодо особливостей конструкції та можливостей гармати відсутня, всі дані досить приблизні. Невідомо навіть скільки пострілів зроблено з цієї гармати.
Гармату було виготовлено на заводах Круппа. Ствол калібру 210 мм мав довжину 28 м і додаткове ненарізне подовження довжиною 6 м на вихідному кінці. Гарматний комплекс важив 256 тон і був змонтований на спеціально сконструйованій для нього залізничній платформі. Вага снаряду становила 94 кілограми, вага порохового заряду - 180 кілограмів, дальність пострілу - 130 кілометрів, початкова швидкість — 1600 м/сек (у п'ять разів вище за швидкість звуку), максимальна висота траекторії - 40 кілометрів. Фактично рух снаряду у стратосфері з високою швидкістю забезпечував унікальну дальнобійність гармати, через суттєве зменшення опору розрідженого повітря у стратосфері.
Поскільки спочатку планувалося встановлення таких гармат на кораблях, то гарматна обслуга складалася із 80 моряків під командуванням адмірала. Гармата була схована в лісі, навколо неї було розміщено кілька батарей більш скромного калібру які створювали "шумовий фон" - щоб французи не змогли визначити місцезнаходження "Паризької гармати". До міста снаряд летів 170 секунд.
Що стосується калібру, то в "Паризької гармати" була одна цікава особливість. Через велику потужність заряду та початкову швидкість снаряду кожен постріл помітно стирав нарізку із внутрішньої частини ствола, і калібр ставав чимдалі більшим. Знаючи це конструктори виготовили номерні снаряди - від 1 до 65, кожен з яких був трохи більшого калібру за попередній. Ними стріляли в суворій послідовності, а після 65-го - робили заміну ствола, старий ствол регенерували і робили нову нарізку.
Обстріли Парижу
Перший постріл по Парижу здійснено 21 березня 1918 року. Таємничі вибухи викликали розгубленість і паніку серед парижан, бо ставалися зненацька з невідомих причин (звук пострілу просто не доходив на таку віддаль). Але руйнування в цілому були не дуже серйозними - самим драматичним епізодом літнього обстрілу було пряме влучення в церкву, де йшла служба, - тоді загинуло понад 60 осіб. Всього було зроблено приблизно 320-370 пострілів по Парижу, від яких загинуло 250 і було поранено 620 осіб.
Після початку наступу військ Антанти в серпні 1918 "Паризьку гармату" було евакуйовано до Німеччини і знищено, щоб вона не дісталася ворогові. Від неї вціліло лише кілька запчастин, які знайшли американці поблизу Шато-Террі.
Джерела
При доповненні використано матеріали німецької та польської Вікіпедії