Паспорт Нансена

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Паспорт Нансена
Обкладинка паспорта
Обкладинка паспорта
Німецький документ для подорожей, що видавався власникам паспорта
Німецький документ для подорожей, що видавався власникам паспорта
Видається в Ліга Націй
Тип документу паспорт
Вимоги до власника біженець без громадянства

Па́спорт На́нсена — це міжнародний документ, що посвідчував особу власника, і вперше почав видаватися Лігою Націй для біженців без громадянства.

Опис[ред.ред. код]

Цей документ був розроблений 1922 року норвежцем Фрітьофом Нансеном, комісаром Ліги Націй у справах біженців. На початках він видавався росіянам, а згодом і іншим біженцям, котрі не могли отримати звичайного паспорта.[1] У 1942 році цей паспорт визнали уряди 52 країн світу і він стався першим переїзним документом для біженців.

Було видано близько 450 000 паспортів Нансена з метою допомогти біженцям без громадянства знайти притулок у належній країні. Цей документ став предтечею для Проїзного документа біженця, ратифікованим [[Конвенція ООН про статус біженців|Конвенцією ООН про статус біженців]] 1951 року.

Міжнародний Офіс Нансена з питань біженців отримав 1938 року Нобелівську премію за зусилля в поширенні паспорта Нансена.[2]

Вимоги[ред.ред. код]

Нансенівський паспорт видавався при двох обов'язкових умовах:

  • наявність документів, що засвідчують особу людини, якій видають паспорт;
  • наявність документа, що підтверджує, що людина є емігрантом;

Марки[ред.ред. код]

Платні 5-франкові марки із зображенням Нансена (нансенівські марки) наклеювалися на нансенівські паспорта замість гербів, які символізують владу держави, після сплати внеску і давали законну силу документу. З коштів, зібраних за ці марки, формувався особливий фонд, кошти якого використовувалися перш за все для полегшення переселення і життя біженців в заокеанських країнах, перш за все в Південній Америці.

Управління цим фондом знаходилося в руках особливого органу в складі представника Ради Ліги Націй і представника Адміністративної ради Міжнародного бюро праці. Емігрантські організації домагалися участі у витрачанні коштів особливого фонду. Х сесія Ліги Націй (вересень 1929) постановила, щоб «частина фонду, утвореного від продажу нансенівські марок, була використана для поповнення фондів, заснованих для надання допомоги біженцям, які заслуговують на допомоги».

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  1. http://www.xs4all.nl/~pal/inventio.htm
  2. Англійський відповідник у Вікіпедії