Міжнародний офіс Нансена
| Міжнародний офіс Нансена | |
|---|---|
| На честь | Фрітьйоф Нансен |
| Тип | організація |
| Засновано | 1930 |
| Розпущено | 1939 |
| Материнська організація |
Ліга Націй |
|
Нагороди  (1938) | |
Міжнародний офіс Нансена у справах біженців (фр. Office International Nansen pour les Réfugiés) — організація, яка була створена в 1930 році Лігою Націй і названа прізвищем Фрітьйофа Нансена, незабаром після його смерті, яка впродовж 1930—1939 років на міжнародному рівні відповідала за біженців з районів війни. Результатом роботи Офісу стала розробка паспорту Нансена, який дозволив особам без громадянства подорожувати між країнами. В 1938 році Офіс отримав Нобелівську премію миру[1][2].
Історія[ред. | ред. код]
Міжнародний офіс Нансена у справах біженців був заснований у 1930 році Лігою Націй, незабаром після смерті його голови Фрітьйофа Нансена як свідчення продовження його успішної праці з міжнарожної допомоги біженцім. Таким чином, Офіс був наступником організації в Женеві, Швейцарія, заснованої Нансеном у 1921 році[1].
Організація мала на меті надавання матеріальної та політичної підтримки біженцям. Для біженців з Третього Рейху або від громадянської війни в Іспанії, допомога Нансена не застосовувалась, навіть коли багато країн відмовились прийняти їх.
Незважаючи на такі проблеми, Нобелівська премія миру присуджена Офісу у 1938 році за його роботу, але через його розпуск, призові фонди отримала новостворена організація у справах біженців Ліги Націй. Офіс було розпущено одночасно з тим, як Ліга розпустила Вищу комісію (створену 1933 року) через проблеми, пов'язані з німецькими біженцями після розпаду Третього рейху.
Досягнення[ред. | ред. код]
За час свого існування Офіс Нансена виконував численні завдання. Одним з прикладів цього є те, що Офіс сприяв за прийняттяю чотирнадцятьма країнами Конвенції щодо біженців 1933 року.
Офіс Нансена допомагав знайти притулок в спеціально побудованих будинках у селах Сирії та Лівану для 40 тисяч вірмен після розселення ще 10 000 в Єревані. Офіс також відповідав за успішне вирішення проблеми біженців Саара в Парагваї після 1935 року.
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 27 вересня 2011. Процитовано 10 липня 2017.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 10 липня 2017.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Adams, Walter, Extent and Nature of the World Refugee Problem, The Annals of the American Academy of Political and Social Science, 203 (May 1939) 26-36.
- Convention Relating to the Status of Refugees. Paris, Nansen Office for Refugees, 1938.
- Hansson, Michael, The Refugee Problem and the League of Nations. Conference held at the Norwegian Nobel Institute, Oslo, January 7, 1938. Geneva, 1938.
- Macartney, Carlile A., Refugees: The Work of the League. London, 1930.
- Nansen, Fridtjof, Armenian Refugees, League of Nations Document C. 237. 1924.
- Nansen, Fridtjof, Russian Refugees: General Report on the Work Accomplished up to March 15, 1922, League of Nations Document C. 124. M. 74. 1922.
- Nansen International Office for Refugees. Report by the Governing Body to the Twelfth Assembly of League of Nations [A.27. 1931.] See also Report by M. Michael Hansson, Former President of the Governing Body of the Nansen International Office for Refugees, on the Activities of the Office from July 1 to December 31, 1938. [A. 19. 1939. xii] (1939. xii. B.2).
- Simpson, Sir John Hope, The Refugee Problem: Report of a Survey. London, 1939.
- Statutes of Nansen International Office for Refugees as Approved by the Council on January 19th, 1931, League of Nations, Official Journal, February 1931, pp. 309–311.
|
