Пауза (література)

Па́уза або Па́вза (грец. pausis — припинення) — коротка перерва у мовленні, що виконує роль словоподілу, відмежовує одну фразу від іншої.

Особливого значення надається паузі у віршуванні, де поряд із смисловим, логічно-інтонаційним вживається ще й ритмічна, яку називають константною та цезурною. Функціональне навантаження паузи підвищується у тонічному віршуванні, сприяючи посиленню інтонаційної самостійності емоційно напруженого мовлення, зокрема на місці опущеного ненаголошеного складу (паузник).

Подеколи пауза, яка закінчує віршовий рядок, не збігається із смисловою паузою. У такому випадку вживається перенесення, або енжамбеман.

Функції паузи

Паузи використовуються як засіб смислового та емоційного виділення слова або синтагми. У зв'язку з цим розрізняють паузи логічні і психологічні. Найбільші паузи в кінці речень, менші — в кінці частин складного речення, а також усередині речення між синтагмами.

Паузи не завжди збігаються з розділовими знаками.

Між підметом і присудком завжди є невелика пауза, а розділові знаки, як правило не ставляться. Немає паузи перед звертаннями, які стоять у кінці речення або в середині синтагми, хоч комами виділяються обов'язково.

Менш виразні паузи бувають звичайно в кінці частин складного (складносурядного чи складнопідрядного) речення, а також усередині речення між синтагмами. У транскрипції така пауза позначається знаком [|].

Іноді від місця паузи залежить його зміст.

Паузи можуть використовуватися як засоби передавання:

а) незакінченої, обірваної мови:

Колись тут у вихідний сотні полтавчан побачив би, а тепер...(О. Гончар);

б) хвилювання:

Що це за життя,- скаржився один з них,- зараз тремти - цих бійся, ті прийдуть - тих бійся...(О. Гончар);

в) несподіваного змістового переходу:

Ще мить і ... щасти вам! Вже приїхали (Ф. Маківчук).

Логічні паузи, з одного боку, служать для того, щоб підкреслити перехід від однієї думки ло іншої, а з другого — виконують одночасно і фізіологічну функцію, даючи мовцеві можливість поповнити повітря в легенях.

Логічна пауза механічно формує такти, цілі фрази і тим самим допомагає з'ясувати їх смисл, психологічна ж дає життя думці, фразі і такту, намагаючись передати їх підтекст.

Класифікація пауз

Залежно від способу отримання ефекту визначають такі типи пауз: темпоральні (з перервою у звучанні, або нульовою інтенсивністю) і нетемпоральні (паузи без перерви у звучанні). З урахуванням функцій паузи класифікують на асемантичні, або неінтонаційні і семантичні, або інтонаційні.

Асемантичні поділяються на групи:

• конститутивні (обумовлені особливостями мови);
• ситуативні (які залежать від мовленнєвої ситуації);
• індивідуальні, або фізіологічні, пов'язані з психофізіологічними особливостями людини, наприклад, з темпераментом, перебігом нейрофізіологічних процесів та ін.

Семантичні паузи поділяються на інтелектуальні (міжсинтагменні) й емотивні (обумовлені різкими змінами мелодики, темпу чи інтенсивності).

Джерела

• Літературознавчий словник-довідник / Р. Т. Гром'як, Ю. І. Ковалів та ін. — К.: ВЦ «Академія», 1997. — с. 541

Посилання

• Логічна пауза // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 584.
• Пауза, або Павза // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 193.