Пауза (література)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Па́уза або Па́вза (грец. pausis — припинення) — коротка перерва у мовленні, що виконує роль словоподілу, відмежовує одну фразу від іншої.
Особливого значення надається паузі у віршуванні, де поряд із смисловим, логічно-інтонаційним вживається ще й ритмічна, яку називають константною та цезурною. Функціональне навантаження паузи підвищується у тонічному віршуванні, сприяючи посиленню інтонаційної самостійності емоційно напруженого мовлення, зокрема на місці опущеного ненанголошеного складу (паузник).
Подеколи пауза, яка закінчує віршовий рядок, не збігається із смисловою паузою. У такому випадку вживається перенесення, або енжамбеман.

Функції паузи[ред.ред. код]

Паузи використовуються як засіб смислового та емоційного виділення слова або синтагми. У зв'язку з цим розрізняють паузи логічні і психологічні. Найбільші паузи в кінці речень, менші - в кінці частин складного речення, а також усередині речення між синтагмами. Паузи не завжди збігаються з розділовими знаками. Між підметом і присудком завжди є невелика пауза, а розділові знаки, як правило не ставляться. Немає паузи перед звертаннями, які стоять у кінці речення або в середині синтагми, хоч комами виділяються обов'язково. Менш виразні паузи бувають звичайно в кінці частин складного (складносурядного чи складнопідрядного) речення, а також усередині речення між синтагмами. У транскрипції така пауза позначається знаком [|]. Іноді від місця паузи залежить його зміст. Паузи можуть використовуватися як засоби передавання: а) незакінченої, обірваної мови:

Колись тут у вихідний сотні полтавчан побачив би, а тепер...(О.Гончар);

б) хвилювання:

Що це за життя,- скаржився один з них,- зараз тремти - цих бійся, ті прийдуть - тих бійся...(О.Гончар);

в) несподіваного змістового переходу:

Ще мить і ... щасти вам! Вже приїхали (Ф.Маківчук).

Логічні паузи, з одного боку, служать для того, щоб підкреслити перехід від однієї думки ло іншої, а з другого - виконують одночасно і фізіологічну функцію, даючи мовцеві можливість поповнити повітря в легенях. Логічна пауза механічно формує такти, цілі фрази і тим самим допомагає з'ясувати їх смисл, психологічна ж дає життя думці, фразі і такту, намагаючись передати їх підтекст.

Класифікація пауз[ред.ред. код]

Залежно від способу отримання ефекту визначають такі типи пауз: темпоральні (зперервою у звучанні, або нульовою інтенсивністю)і нетемпоральні (паузи без перерви у звучанні). З урахуванням функцій паузи класифікують на асемантичні, або неінтонаційні і семантичні,або інтонаційні. Асемантичні поділяються на групи:

  • конститутивні (обумовлені особливостями мови);
  • ситуативні (які залежать від мовленнєвої ситуації);
  • індивідуальні, або фізіологічні, пов'язані з психофізіологічними особливостями людини, наприклад, з темпераментом, перебігом нейрофізіологічних процесів та ін.

Семантичні паузи поділяються на інтелектуальні (міжсинтагменні) й емотивні (обумовлені різкими змінами мелодики, темпу чи інтенсивності).

Джерело[ред.ред. код]

  • Літературознавчий словник-довідник / Р. Т. Гром'як, Ю. І. Ковалів та ін. — К.: ВЦ «Академія», 1997. — с. 541