Перверзія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перверзія
Перверзія (Андрухович).jpg
Жанр роман
Автор Юрій Андрухович
Мова українська мова
Написано 1996
Опубліковано 1997

let Цей твір потрапив до списку ста найкращих творів української літератури за версією ПЕН-клубу

«Перверзія»[ISBN відсутній] — третій роман Юрія Андруховича.

Деякі літературознавці й критики виділяють умовну трилогію, яка складається з романів «Рекреації», «Московіада», «Перверзія»: героєм (антигероєм) кожного з них є поет-богема, що опиняється в самому епіцентрі фатальних перетворень «фізики в метафізику» і навпаки. Усі романи — доволі відчутна жанрово-стилістична суміш (сповідь, «чорний реалізм», трилер, ґотика, сатира), час розвитку дії в них вельми обмежений і сконденсований: одна ніч у «Рекреаціях», один день у «Московіаді», п'ять днів і ночей у «Перверзії». Ольга Гнатюк зазначала, що ці твори поєднує постколоніальнйи дискурс [1]. Сам автор не наполягав на такому розумінні його романів.

У 2005 році фольк-рок гурт Гайдамаки видав однойменний студійний альбом, який був натхненний цим літературним твором.

Зміст[ред. | ред. код]

Початок твору і назва[ред. | ред. код]

Твір починається передмовою видавця (автора), який одразу відкриває всі карти і повідомляє про смерть зупиняючись в Італії, у Венеції. Назва твору «перверзія» — не означає збочення, а латинської — «перекручення», що і пояснює переплетення реального і вигаданого, життя та смерті, кохання та ненавистіголовного персонажа — Станіслава Перфецького, який є автентичною постаттю, у творі — відомим письменником. Автор розповідає про проведене ним слідство, яке стосується загадкового зникнення Перфецького, чий слід загубився в Мюнхені, а віднайдені матеріали, упорядковані видавцем, надають інформацію про те, що відбувалося з ним впродовж 7 днів у Венеції. Авторами тих шматків інформації є різні люди, які так чи інакше пов’язані з Перфецьким, а також оповідач, який дивним чином народжується у романі.

Основний зміст[ред. | ред. код]

У романі йдеться про поїздку українського письменника Станіслава Перфецького до Венеції, де відбувається симпозіум «Пост-карнавальне безглуздя світу: що на обрії?», який відбувається з 6 по 10 березня. З Мюнхена до Венеції його везе подружжя, Ада Цитрина та німий Доктор Янус Марія Різенбокк. Послідувавши за повією, Перфецький потрапляє на дивне сектантське служіння новому богу представників мігрантів різних національностей. Служіння закінчується вбивством великої риби. Після цього Перфецького непритомного забирають з поліції Цитрина та Різенбокк та везуть на машині до Венеції через Австрію. Ада Цитрина уродженка Чортополя (вигадане місто з попереднього роману Андруховича, Рекреації).

Основна дія відбувається у Венеції після закінчення карнавалу. Розповідь ведеться фрагментами від різних дієвих осіб, зокрема у формі звітів про поведінку Перфецького тамничому Мосінйору від Ади Цитрини (Церіни) та Януса Марії Різенбокка (Доктора) зі згадуванням відділів секретних служб. Перфецький одержує запрошення прочитати промову на симпозіумі за рекомендацією доктора психіатрії Франка Попеля з роману Рекреації.

Цитрина віддається Перфецькому, після чого він у неї закохується.

Доповідачі (Гастон Дежавю, Альборак Джебраїлі) оголошують свої промови.

Роман закінчується тим, що Перфецький ходить від церкви до церкви, намагаючись знайти священика, якому він міг би висповідатися і який би порушив таємницю сповіді. Такого він не знаходить і лише один священик Антоніо Делькампо на острові Сан Мікеле погоджується просто з ним поговорити. Перфецький визнає, що планує вимушене вбивство по відношенню до тих, хто хоче його вбити. Перфецький зі священиком випивають дванадцять разів, грають на музичних інструментах і говорять про Україну. Після цього Перфецький зникає у тумані.

Цитати[ред. | ред. код]

«Насправді ніякої дійсності не існує. Існує лише безмежна кількість наших версій про неї, кожна з яких є хибною, а всі вони, взяті разом, є взаємосуперечливими. Задля порятунку нам зостається прийняти, що кожна з безлічі версій є істинною. Ми б так і зробили, якби не були впевнені у тому, що істина мусить бути і є лише одна, а ім’я її дійсність».

«З вигляду він наче на середині шляху: стомлений життям, але ще ласий до нього».

«Ми заздримо — люто і чорно, ніби пропащі діти, — цим західним людям, цим мешканцям блаженних надвечірніх садів, їхньому їдлові, заробіткам, розвагам, автомобілям, ми готові вдень і вночі збирати для них помаранчі або мити їхні плювальниці, щоб тільки ввійти, проникнути, бути допущеними, наближеними, — а воно собі, сердешне, повертаючися з офісу, під світловою рекламою прикуцнуло, взяло собі гамбургерика з кетчупом найдешевшого і, колою запиваючи, мало не заплакало: пощо сей світ?..»

«Ступивши на міст Академії, Респондент вимовив загадкове словосполучення «повний пінцет". Прошу дешифрувати».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Гнатюк, О. (1996). Авантюрний роман // Андрухович Ю.І. Рекреації. Романи. Київ: Час. с. 10–26. 

Посилання[ред. | ред. код]