Перепуст Петро Микитович
| Петро Микитович Перепуст | |
|---|---|
 | |
| Народився |
31 жовтня 1948 село Іваниця, Ічнянський район, Чернігівська область |
| Помер | 20 квітня 2011 (62 роки) |
| Громадянство |
 СРСР  Росія  Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | правозахисник |
| Конфесія | Православний |
Петро́ Мики́тович Перепуст (нар. 31 жовтня 1948 — пом. 20 квітня 2011) — український громадський, політичний і церковний діяч.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 31 жовтня 1948 року в робітничій родині в с. Іваниця Чернігівської області [1]. Після служби в армії працював на робітничих і керівних посадах у Москві, де навчався в Московському будівельному інституті, а потім на заочному відділенні Московського інституту технології бізнесу, який закінчив у 1997 році, здобувши фах економіста-міжнародника.
З 1989 року голова московського громадського об'єднання ОУН-РУХ, активний учасник опору путчу 1991р.
Ось як згадує Петра Перепуста учасник тих подій, кадровий військовий, політв'язень Григорій Куценко у своїй книзі «Дякую тюрмі»:
Українською сотнею на захисті Будинку уряду Росії керував Петро Перепуст — голова однієї з українських громад у Москві, що дотримуються демократичної орієнтації. Кремезний, мужній, організований. Це його заслуга в тому, що одними з перших піднятих прапорів повстання проти заколотників були наші жовто-блакитні, це він повів українців будувати перші барикади і це його приклад додав людям сміливості у перші години опору путчистам. Він був справжній український головнокомандувач[1]
.
У 1992 році був головою комісії на референдумі в Республіці Татарстан РФ, відстоюючи позицію незалежності Татарстану[джерело?].
Після приїзду до Києва у 1992 році активно працює в Українській громаді, сприяючи створенню нових політичних та громадських об'єднань, парафій Української Православної Церкви Київського Патріархату.
З 1995 року голова Ради парафії Святої Марії Магдалини УПЦ КП у Києві[джерело?]. Того ж року стає учасником сумнозвісних подій під час поховання Патріарха Володимира (Романюка).
У 1998 році обраний депутатом Радянської районної ради у місті Києві.
У 2004 році переїжджає до Сум, де допомагає розбудовувати Сумську єпархію. Стає активним учасником Помаранчевої революції[2]. До 2011 року веде активну громадську діяльність на Сумщині[3].
20 квітня 2011 року його життя обірвалося. Похований в с. Вільшана Харківської області, де знайшла вічний спокій мати Петра Перепуста і живуть брати та рідні[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Г.Куценко. Дякую тюрмі. Спогади і документи. К.: Просвіта, 1998.— 136 с
- ↑ Революція на граніті
- ↑ а б Відійшов у Вирій славної пам'яті Петро Перепуст. Архів оригіналу за 22 травня 2012. Процитовано 1 квітня 2012.
Література[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Петро Перепуст Про ОУР, Українську бібліотеку в Москві та й взагалі про Росію.[недоступне посилання з липня 2019]