Петропавловська ТЕЦ-2
 | ||||
| 54°53′54″ пн. ш. 69°11′14″ сх. д. / 54.89833333336077459° пн. ш. 69.18722222224978680° сх. д.Координати: 54°53′54″ пн. ш. 69°11′14″ сх. д. / 54.89833333336077459° пн. ш. 69.18722222224978680° сх. д. | ||||
| Країна |  Казахстан | |||
|---|---|---|---|---|
| Розташування | Казахстан | |||
| Введення в експлуатацію | 1961—1969 | |||
| Модернізація | 1972 (модернізація турбіни 6), 1976 (модернізація турбіни 7), 1977 (модернізація турбіни 5), 1985 (модернізація турбіни 4), не пізніше 1986 (модернізація турбін 2 та 3), 1987 (модернізація турбіни 1), 1992 (друга модернізація турбіни 2), 2013 (заміна турбіни 4), 2015 (заміна турбіни 1), 2015 (друга модернізація турбіни 7), 2017 (заміна турбіни 5) | |||
| Вид палива | вугілля | |||
| Водозабір | Ішим | |||
| Котельні агрегати | 1 паровий Таганрозький котельний завод ТП-46 (котел 1), 4 парові Таганрозький котельний завод ТП-46А (котли 2 — 5), 2 парові Брненський машинобудівний завод / 2 парові Барнаульський котельний завод БКЗ-220-100Ф / Е-270-9,8-540 (котли 6 та 7, до / після заміни / після модернізації), 1 паровий Барнаульський котельний завод Е-270-9,8-540КТ (котел 8, до /після заміни), 3 парових Барнаульський котельний завод БКЗ-220-100Ф (котли 9 — 11), 1 паровий Барнаульський котельний завод БКЗ-220-100Ф (котел 12, до модернізації), 4 водогрійні Дорогбузький котельний завод КВГМ-100 (котли 1В — 4В, виведені з експлуатації) | |||
| Турбіни | всі парові, 1 Ленінградський металічний завод ВК-50-3 / Т-42-90/1,2 / Уральський турбінний завод К-63-90 (турбіна 1, до / після модернізації / після заміни), 1 Ленінградський металічний завод ВПТ-50-2 / ПТ-60/90-13 / ПТ-65/75-90/13 (турбіна 2, до / після модернізації / після другої модернізації), 1 Ленінградський металічний завод ВПТ-50-2 / ПТ-60/90-13 (турбіна 3, до / після модернізації), 1 Skoda ВК-50 / Р-33-90/1,3 / Уральський турбінний завод Т-50/60-8,8 (турбіна 4, до / після модернізації / після заміни), 1 Skoda типу ВК-50 / Р-33-90/1,3 / Уральський турбінний завод Т95/100-8,8 (турбіна 5, до / після модернізації / після заміни), 1 Ленінградський металічний завод ВК-100-6 / Т-76-90/2,3 (турбіна 6, до / після модернізації), 1 Ленінградський металічний завод ВК-100-6 / Т-76-90/2,3 (турбіна 7, до / після першої модернізації) | |||
| Електрогенератори | 3 Новосибірський турбогенераторний завод ТВ-60-2 (турбогенератори 1 — 3), 1 ТФ-63-2У3 (турбоагрегат 4, після заміни), 1 Електросила ТВФ-100-2 (турбогенератор 6), 1 Новосибірський турбогенераторний завод ТВ-100-2 (турбогенератор 7) | |||
| Встановлена електрична потужність | 450 (1969), 388 (1986), 380 (кінець 1990-х), 541 (2017) | |||
| Встановлена теплова потужність | 1185 Гкал/год (1986), 713 Гкал/год (2017) | |||
| Річне виробництво електроенергії, млн кВт·год | 2594 (1985) | |||
| Материнська компанія | «Севказенерго» | |||
| ідентифікатори і посилання | ||||
  Петропавловська ТЕЦ-2 | ||||
 | ||||
 Петропавловська ТЕЦ-2 у Вікісховищі | ||||
Петропавловська ТЕЦ-2 — теплова електростанція на півночі Казахстану.
З 1961 по 1974 роки на майданчику станції ввели в дію дванадцять парових котлів — один від Таганрозького котельного заводу типу ТП-46 продуктивністю по 220 тон пари на годину (станційний номер 1), чотири Таганрозького котельного заводу типу ТП-46А продуктивністю по 220 тонн пари на годину (номери 2 — 5), два Брненського машинобудівного заводу (номери 6 та 7) та п'ять виробництва Барнаульського котельного заводу типу БКЗ-220-100Ф продуктивністю по 220 тонн пари на годину (номери 8 — 12). При цьому до 1969-го стали до ладу сім парових турбін: п'ять виробництва Ленінградського металічного заводу — одна типу ВК-50-3 потужністю 50 МВт (стала до ладу в 1961, станційний номер 1), дві типу ВПТ-50-2 потужністю по 50 МВт (1962 та 1963 роки, номери 2 та 3) та дві типу ВК-100-6 потужністю по 100 МВт (1967 та 1969 роки, номери 6 та 7), а також дві турбіни чеської компанії Skoda типу ВК-50 потужністю по 50 МВт (1964 та 1965 роки, номери 4 та 5).
В 1981 та 1983 роках котли № 6 та № 7 замінили на котли від Барнаульського котельного заводу типу БКЗ-220-100Ф продуктивністю по 220 тонн пари на годину. Також для збільшення теплової потужності в 1977, 1978, 1979 та 1986 роках встановили чотири водогрійні котли від Дорогобузького котельного заводу типу КВГМ-100 продуктивністю по 100 Гкал/год.
До 1987-го пройшли модернізацію всі сім турбін — № 1 до рівня Т-42-90/1,2 зі зменшенням потужності до 42 МВт (1987 рік), № 2 та № 3 до рівня ПТ-60/90-13 зі збільшенням потужності до 60 МВт, № 4 та № 5 (у 1985 та 1977 роках) до рівня Р-33-90/1,3 зі зменшенням потужності до 33 МВт та № 6 та № 7 (у 1972 та 1976 роках) до рівня Т-76-90/2,3 зі зниженням потужності до 76 МВт. Таким чином, загальна електрична потужність станції зменшилась з 450 МВт до 380 МВт при тепловій потужності у 1185 Гкал/год (до модернізації турбіни 1).
В 1992-му провели ще одну модернізацію турбіни № 2 до типу ПТ-65/75-90/13 зі збільшенням потужності до 65 МВ.
В 2010-х роках провели масштабну реконструкцію станції, яка, зокрема, включала:
- в 2013-му замість турбіни № 4 встановили турбіну від Уральського турбінного заводу типу Т-50/60-8,8 потужністю 50 МВт;
- в 2015-му замість турбіни № 1 встановили турбіну від Уральського турбінного заводу типу К-63-90 потужністю 63 МВт;
- в 2015-му модернізували турбоагрегат № 7 зі збільшенням потужності до 100 МВт;
- в 2017-му замість турбіни № 5 встановили турбіну від Уральського турбінного заводу типу Т95/100-8,8 потужністю 95 МВт.
Котельне господарство також пройшло через ряд змін, як то:
- в 2011 та 2012 роках котли № 6 та № 7 були реконструйовані до типу в Е-270-9,8-540 зі збільшенням продуктивності на 50 тонн пари на годину;
- в 2004-му демонтували котел № 8, який у 2014-му замінили на котел типу Е-270-9,8-540КТ продуктивністю 270 тонн пари на годину;
- в 2016-му котел № 12 модернізували зі збільшенням продуктивності на 50 тонн пари на годину;
- водогрійні котли були демонтовані.
Як наслідок, загальна електрична потужність ТЕЦ зросла до 541 МВт при тепловій у 713 Гкал/год.
ТЕЦ спорудили з розрахунку на спалювання вугілля, тоді як водогрійні котли працювали на мазуті.
Для видалення продуктів згоряння звели три димарі висотою по 150 метрів. В 2022-му через поганий стан конструкцій завалився димар № 1, при цьому загинула одна людина. Після цього на ТЕЦ розпочали проект зведення нового димаря.
Джерелом води для охолодження виступає річка Ішим, при цьому як водойму-охолоджувач використовують озеро Біле, до якого прокладено два канали (для теплої та холодної води) завдовжки по 4 км.
Видача продукції відбувається по ЛЕП, що працюють під напругою 6 кВ, 35 кВ, 110 кВ та 220 кВ.[1][2][3][4][5][6][7][8]
- ↑ Петропавловская ТЭЦ-2 | Энергетика Северного и Центрального Казахстана. электрические сети (ru-RU) . Процитовано 15 січня 2024.
- ↑ Петропавловская ТЭЦ-2 (Казахстан) получит еще одну, третью, турбину Уральского турбинного завода | CAEPCO, JSC. caepco.kz. Процитовано 15 січня 2024.
- ↑ petropavlovskaya-tec-poluchit-novoe-oborudovanie-ot-utz.
- ↑ Петропавловская ТЭЦ-2. bbgl.ru. Процитовано 15 січня 2024.
- ↑ Сделано у нас - Нам есть чем гордиться!. Сделано у нас. 22 вересня 2015. Процитовано 15 січня 2024.
- ↑ poluvekovuyu-turbinu-zamenili-na-petropavlovskoy-tec-2.
- ↑ Сберечь и приумножить энергию | АО «СЕВКАЗЭНЕРГО». www.sevkazenergo.kz. Процитовано 15 січня 2024.
- ↑ Бережная, Елена (20230425T1018+0600). Дело о рухнувшей трубе ТЭЦ Петропавловска начали рассматривать в суде. Sputnik Казахстан (рос.). Процитовано 15 січня 2024.