Петрулевич Олександр Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Олександр Миколайович Петрулевич (1 серпня 1962(19620801), м. Донецьк) — генерал-майор, колишній начальник управлінь Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях, одна з перших жертв сепаратистського заколоту у Луганську 2014 року (був жорстоко побитий та перебував у заручниках понад добу).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1 серпня 1962 року в Донецьку.

Навчався в середніх школах 120 і 136 міста.

У 1983 році закінчив Вище військове училище, в 1997 році Академію СБ України. Освіта - вища юридична.

Служив у Збройних Силах. Обіймав посади від командира взводу до командира роти.

З 1986 року - на службі в органах державної безпеки. Пройшов шлях від оперуповноваженого до заступника начальника Департаменту контррозвідувального захисту економіки держави.

Службу проходив в містах Новосибірську, Донецьку, Грозному, Тинді, Києві.

У Грозному служба Петрулевича припала на вересень 1991 року, коли там стався збройний заколот, який супроводжувався захопленням будинку КДБ. З того часу Петрулевич служив деякий час у органах держбезпеки РФ. [1].

Починаючи з 1997 р., працював начальником Управління енергетичної безпеки, заступником начальника департаменту в Департаменті захисту економіки Служби безпеки України (СБУ) в Києві.

У серпні 2004 року увійшов до складу урядової комісії з реструктуризації державної акціонерної компанії Хліб України.

5 квітня 2005 року Указом Президента України був призначений начальником Управління СБУ по Донецькій області. Коментуючи цей етап свого життя, Петрулевич зазначив: "Після "помаранчевої революції" мене призначили начальником Донецького управління СБУ. Тоді в області схожа з сьогоднішнім днем сепаратистська ситуація склалася. Було важко, але ми стабілізували ситуацію за півроку".

15 липня 2005 року Президент Віктор Ющенко доручив голові Донецького обласного управління Служби безпеки України Олександру Петрулевичу протягом 10 днів провести розслідування діяльності компанії "Плазма" (Донецьк), яка у 2004-2005 рр. надрукувала ряд провокативних плакатiв. Про це Ющенко сказав, виступаючи на зустрічі з представниками місцевого самоврядування, виконавчою владою, трудовими колективами та підприємствами в Донецьку. Ющенко додав, що у разі невиконання доручення, Петрулевич буде звільнений з посади глави СБУ в Донецькій області на 11-й день. Петрулевичу вдалося розпочати провадження щодо "Плазми" та домогтися тимчасового закриття компанії.

Як подяка за виконання даного доручення, 24 серпня 2005 року Указом Президента України Петрулевичу було постановлено присвоїти військове звання генерал-майора [2].

На початку 2006 року за участю Петрулевича було розгромлено нелегальний громадський рух ДОГО «Донецька республіка (організація)», співголовами якого були сепаратисти Андрій Пургін та Олександр Матюшин. Однак справа обмежилась викликами на допити, арештувати не вдалося.

Але вже 15 листопада 2006 року новим головою управління СБУ по Донецькій області став генерал Скіпальський Олександр Олександрович, при якому сепаратизм знову почав розвиватися, а боротьба з цим явищем послабилася.

З листопада 2008 року Петрулевич працював начальником Департаменту зовнішнього спостереження при Головному управлінні СБУ.

В травні 2011 р., згаданий у новинах уже як начальник департаменту оперативного документування СБУ, Олександр Петрулевич їздив в складі делегації Хорошковського в Москву.

Але вже 2 лютого 2012 року Петрулевича було звільнено з посади начальника Департаменту оперативного документування Служби безпеки України [3].

Петрулевич та Луганська народна республіка[ред. | ред. код]

10 березня 2014 року, виконуючий обов'язки президента Олександр Турчинов призначив генерал-майора Олександра Петрулевича начальником Управління Служби безпеки України в Луганській області. Першим заступником начальника став Животов Олег Миколайович (киянин, народився 21 сiчня 1971 року) – полковник юстиції, до того - начальник відділу першого управління Головного слідчого управління Служби безпеки України.

Заступниками начальника стали киянин Жароїд Андрій Володимирович (народився 2 листопада 1970 року, прописаний у м. Київ) та донеччанин Двойних Максим Вікторович (народився 16 травня 1976 року, прописаний у м. Донецьк). [4].

Станом на 10 березня 2014 року посаду помічника начальника Управління з питань антитерористичної діяльності обіймав Панферов Дмитро Львович, 1974 року народження, луганчанин, який паралельно мав громадянство РФ.

Петрулевич згадував, що першою організацією, що виступила проти влади, яка прийшла в результаті Революції Гідності, стала так звана "Луганська гвардія", яку очолив секретар луганського обкому Прогресивної Соціалістичної партії України Олександр Харитонов. Він звернувся до громадськості із закликом створювати загони збройної самооборони "для захисту свого міста, своїх будинків і своїх сімей від націоналістично налаштованих формувань "Правий сектор", "Тризуб", "Свобода", "Патріоти України". Крім того, масові мітинги і безладдя організовувалися так званим козацьким Військом Донським, отаманом якого був Леонід Рубан. Він підпорядковувався безпосередньо отаману Всевеликого Війська Донського Миколі Козиціну (один з чільних учасників російського вторгнення на Донбас влітку 2014 року) і неодноразово закликав президента РФ Володимира Путіна ввести війська на територію України. Пізніше в будівлі ОДА розмістився штаб донських козаків Леоніда Рубана.

Генерал-майор Петрулевич зазначив, що 1 березня 2014 року в Луганську розпочалася так звана "Російська весна", яка супроводжувалася 10-тисячним проросійським мітингом, скликаним "Луганською гвардією". Він був спрямований проти нової української влади і відбувався під гаслами "Росіяни, допоможіть!", "Беркуту" - слава" і "Рада = хунта". У ході мітингу група людей під керівництвом Олександра Харитонова й депутата Луганської облради Арсена Клинчаєва підняла на флагштоку обласної адміністрації прапор Росії. А 9 березня проросійські сили увійшли до будівлі Луганської ОДА, сам же Олександр Харитонов був оголошений "народним губернатором". Паралельно сепаратисти змусили тодішнього керівника Луганської ОДА Михайла Болотських написати заяву про складання повноважень. Управління СБУ, очолюване на той момент Олександром Третяком, ніяк не відреагувало на ці дії. Також з 5 по 7 березня 2014 року сепаратисти створили загони Алчевської, Стахановської, Первомайської, Лисичанської, Ровеньківської, Лутугинської "гвардії", а також об'єднання "Луганська добровольча бригада ім. генерала Денікіна" з метою оборони Луганської області від активістів Євромайдану. Крім того, створені загони "самооборони" разом зі співробітниками ДАІ контролювали автошляхи Луганської області. За завданням російських спецслужб, вони блокували рух колон ЗСУ, які йшли до державного кордону, щоб парирувати можливе вторгнення російської армії.

10 березня 2014 року близько 23 години у Луганську співробітники Служби безпеки України затримали громадянина України Арсена Клінчаєва. Саме під його керівництвом днями радикальна луганська організації «Молода гвардія» разом із «російськими туристами» захопила обласну державну адміністрацію, насильно змусила губернатора написати заяву про звільнення. СБУ володіє інформацією, що А. Клінчаєв спланував разом з групою з 500 бойовиків захопити у Луганську обласні Управління СБУ, МВС та Державного казначейства. Кожному учаснику обіцяли по 150 доларів за ці протиправні дії.

Згодом, 20 березня 2014 р. Петрулевич заявив про затримання ще деяки неназвани диверсантів у Луганську [5].

Станом на 20 березня 2014 р. було затримано три активних сепаратиста: Олександр Харитонов, Арсен Клінчаєв та Максим Качура. Згодом, 22 березня 2014 за пропозицією депутата Луганської облради Ю. Хохлова була обрана ініціативна група для переговорів з керівництвом СБУ. До неї увійшли Ю. Хохлов, депутат облради від ПР Л. Свидовсков, віце-мер Луганська А. Ткаченко і представники «Луганської гвардії». Начальник обласного СБУ Олександр Петрулевич сказав переговірникам, що справою, в рамках якого арештовано депутат облради від ПР Арсен Клінчаєв і "народний губернатор" Олександр Харитонов, займається центральний апарат СБУ. Луганське СБУ вплинути на хід подій не може.

Для того щоб запобігти підготовленому російською стороною збройному повстанню, в Луганському СБУ 5 квітня 2014 року вирішили здійснити попереджувальну операцію з ліквідації сформованої росіянами диверсійної організації. Вона полягала в проведенні 35 обшуків на території Луганської області та затримання найбільш активних членів агентурної мережі. Серед тих, кого планувалося знешкодити, були і майбутні ватажки збройних формувань незаконної ЛНР Валерій Болотов і Олексій Мозговий (його ліквідовано у травні 2015 року). Однак, за свідченням Олександра Петрулевича, цього зробити не вдалося, тому що бойовики "постійно змінювали місце проживання". Однак і ті підозрювані, які були затримані (15 осіб), зізналися у своїх зв'язках з російським ФСБ.

Керівником спецоперації по розслідуванню діяльності так званої «Армии Юго-Востока» був заступник Петрулевича полковник СБУ Олег Животов. За його словами: "5 квітня ми провели широкомасштабну операцію по арешту диверсантів «АЮВ». Арештували чимало людей, але особливо відмічу Карякіна (нині – голова «парламенту ЛНР»), Рельке (перший командувач «АЮВ»), Шварьова та Дядюна (майбутня 4 бригада «ЛНР»), Струбчевського та Моралішвілі (майбутня бригада Дрьомова), Сабакаря з «донского казачества» (першого начальника «штаба контррозвідки ЛНР»), капітана ГРУ Банних тощо" [6].

Втім, як показали події наступного дня, повністю запобігти заколоту сепаратистів не вдалося. 6 квітня 2014 року проросійські сепаратисти взяли штурмом Луганську СБУ і розкрили збройову кімнату. [7]. Варто зазначити, що, за словами Петрулевича, будівлю штурмували близько 5 тисяч людей, використовуючи для цього три спроби. Перші дві атаки були відбиті, в тому числі, за допомогою пожежних рукавів та брандспойтів, а останній штурм розпочався близько 17:30, одразу після того, як завершилася зустріч між Олександром Петрулевичем і начальником ГУ МВС генералом Володимиром Гуславським, який приїздив до УСБУ на переговори і привіз шістьох із 15 затриманих напередодні бойовиків. Через годину офіс був, нарешті, захоплений, причому захисники не використовували вогнепальної зброї тому, що в натовпу цієї зброї не було. Оборона будинку УСБУ була очолена тодішнім головою СБУ в Луганській області Олександром Петрулевичем та його першим заступником Олегом Животовим, які 6 квітня 2014 знаходились на робочому місці і були взяті в заручники. Але через день Петрулевичу та Животову вдалося втекти з полону.

Застосування вогнепальної зброї, за словами Петрулевича, стало можливим після 7 квітня, коли в області був оголошений режим АТО.

Згодом, виправдовуючи слабку роботу СБУ, Петрулевич заявив, що у Луганську було чимало агентури ФСБ, яка надавала допомогу штурмуючим.

При цьому Олександр Петрулевич вказує, що захисники будівлі до кінця розраховували на те, що міліція надасть їм підтримку, і звинувачує представників МВС у бездіяльності. [8]. Також Петрулевичем був розкритикований його попередник на посаді начальника управління Служби безпеки України в Луганській області, генерал-майор Третяк Олександр Леонідович, якого було звинувачено у потуранню сепаратистам.

7 квітня 2014 року призначений першим заступником голови штабу АТО на території Луганської області. [9][неавторитетне джерело]. Одночасно Петрулевич був призначений начальником антитерористичної операції по звільненню будівлі СБУ у Луганську, однак дана операція згодом була скасована через ряд несприятливих обставин.

Петрулевич згодом звинуватив начальника обласного УМВС Володимира Гуславського у незаконних переговорах з сепаратистами, що проходили без будь-якого погодження з центром: "6 квітня захопили СБУ. Цей полковник поліції (станом на 2014 р. - заступник начальника Управління карного розшуку ГУМВС України у Луганській області, підполковник міліції Тарасов Віталій Вікторович) заявляє, що 8 квітня, коли я був призначений начальником антитерористичної операції по звільненню будівлі, в штаб Болотова заводять представника департаменту карного розшуку МВС, якогось полковника Віктора Хмеленко, і ще ряд офіцерів центрального апарату УВС області. Це як називається?" [10].

Тим не менш, уже 9 квітня 2014 року з гострим осудом Петрулевича виступила Луганська обласна організація Комітету виборців України, яка оприлюднила заяву з цього приводу. Автори заяви звертають увагу на наступні дії луганської СБУ, які по суті і призвели до ескалації насильства в Луганській області:

"Так, напередодні захоплення будівлі управління СБУ в Луганській області, в Алчевську 5 квітня о 4 годині ранку було проведено затримання 3-х активістів проросійського руху (співробітниками «Альфи» СБУ під приводом допиту були затримані троє активістів «Алчевської гвардії»: Олександр Красько, Євген Верховод і Дмитро Солдатов). Проведено воно було з грубим порушенням національного законодавства та міжнародних стандартів у галузі прав людини. Так, у активіста Дмитра Солдатова було зламано металеві вхідні двері. Ще один із затриманих – 16-річний підліток, затримання третього проводилося у присутності вагітної (на 7-му місяці) дружини. Затримання проросійських активістів у Алчевську були проведені в день, коли там були заплановані проросійські акції, і вони з великим успіхом були проведені у вигляді блокування будівлі управління СБУ по вул. Леніна в Алчевську. Домігшись такого успіху в провокації проросійських виступів, СБУ звільнила всіх трьох. І на наступний день вони з успіхом брали участь у захопленні будівлі СБУ в Луганську. Аналогічні арешти СБУ здійснила в Стаханові, Рубіжному та Луганську. В результаті, наприклад, був затриманий і доставлений в Луганський СІЗО житель міста Ірміно (входить до складу Стаханова) Олексій Рельке. На наступний день, 6 квітня, його перевезли з СІЗО в будівлю обласного управління СБУ в Луганську. І зараз він є одним з «головнокомандуючих» так званої армії Південно-Сходу. У своєму телеінтерв'ю Олексій Рельке розповів, що начальник обласного управління СБУ особисто передав їм зброю, яке знаходилося в нібито замінованій збройовій кімнаті. Один з місцевих спостерігачів також звернув увагу на те, що активістів, які безпосередньо йшли на захоплення будівлі СБУ, було не більше 70-80 чоловік, у той час як співробітників цього «силового» органу, що працюють в будівлі, не менше 200. І ці співробітники, що мають спеціальну підготовку і табельну зброю, не зробили нічого, щоб запобігти захопленню будівлі і захистити перебуває в ньому зброю і державні секрети. Нарешті, ще одна обставина: в Харкові і Донецьку сепаратисти захоплювали будівлі облдержадміністрацій, щоб потім проголошувати рішення про створення Харківської і Донецької республік. У Луганську 6 квітня мітингувальники зібралися біля будівлі Луганської облради, але його не чіпали. Вони пішли захоплювати розташоване на значній відстані будівлю СБУ.Все це наводить на думку, що Луганська СБУ провела спецоперацію, спрямовану на провокування конфлікту і на захоплення проросійськими активістами будівлі СБУ, з подальшою передачею їм зброї". [11].

Згодом, 15 квітня 2014 року Петрулевич звільнений з посади начальника Управління Служби безпеки України в Луганській області, з того часу знаходиться в запасі. Також був звільнений його заступник Олег Животов, новим начальником Управління Служби безпеки України в Луганській області призначений полковник Грек Михайло Васильович. Його робота викликала критику з боку Петрулевича та Животова, який заявив наступне: "Наступне після Петрулевича керівництво луганського СБУ в особі Михайла Грека повернуло на посади майже всіх сепаратистів. Зокрема, колишнього заступника Третяка Тушукова, його кадра Данильєва та інших. Всі ці люди продовжують працювати в луганському управлінні СБУ".

Згодом Петрулевич звинуватив начальника обласного УМВС Володимира Гуславського в тому, що той зволікав із наданням допомоги і відправив зрештою дуже мало правоохоронців. З іншого боку, було зрозуміло, що зосереджувати всі сили міліції в одному місці було нерозважно — натовп міг після СБУ піти на захоплення інших об’єктів, як це і сталося через три тижні.

Також Петрулевич стверджував у інтерв'ю, що координаторами захоплення будівлі ставки робилися саме на те, що співробітники СБУ відкриють по протестуючим вогонь, і це стане причиною для введення "миротворчих сил Росії".

У 2015 р. оглядач газети "День" Валентин Торба звинуватив генерала Петрулевича в тому, що той потурав сепаратистам та умисне здав для них збройову кімнату. [12]. У потураннях сепаратистам Петрулевича звинуватив також Корсунський Сергій Олегович, 1976 року народження, луганчанин, який протягом березня-квітня 2014 року командував терористичною «Армією Південного Сходу».

У свою чергу, Петрулевич та Животов заявили про масове зрадництво серед луганського УСБУ. За наданою екс-заступником голови УСБУ в Луганській області Олегом Животовом інформацією, з 580 співробітників управління станом на квітень 2014 року понад 300 протягом кількох наступних місяців звільнилися або перейшли на бік ворога. Серед них першим на шлях зради перетягнули генерал-майора Леоніда Пасічника, колишнього начальника головного відділу «К» УСБУ в Луганській області та Стахановського міжрайвідділу УСБУ, який із жовтня 2014-го очолив «міністерство державної безпеки ЛНР» і якого вважають особисто відданим очільникові «ЛНР» Плотницькому. [13].

Тим не менш, Петрулевич координував партизанську боротьбу на теренах Луганщини протягом весни 2014 року. Як заявив Животов: "Після проголошення "ЛНР" ми зі спецгрупою, яку очолював Олександр Миколайович, працювали в розвідці на тій території. За вказівкою Наливайченко 15 травня 2014 року викрали звідти командира "Армії південно-сходу" Олексія Рельке і таємно доставили в Київ". Також Животов заявив, що за участю Петрулевича аж до червня 2014 р. виконувалася низка оперативних завдань: "Потім ми зі спецгрупою СБУ виконували певні завдання на територіях, не підконтрольних для української влади: звільняли наших полонених спецназівців і розвідників, діставали з окупованого Слов'янська "чорний ящик" з нашого військового літака Ан-30, збитого на початку червня 2014 року". [14].

Про цей напрямок роботи згадував й сам Петрулевич: "Потім, у травні, ми привезли Рельке, громадянина Німеччини та співробітника російських спецслужб, Київ. Була створена спецгрупа, ми його забрали з окупованої території.У Слідчому управлінні СБУ знаходилися 14 затриманих кадрових співробітників різних спецслужб Російської Федерації. І Служби зовнішньої розвідки, ФСБ і ГРУ. У вересні 2014 року їх чомусь всіх віддали. Обміняли на наших полонених військовослужбовців". [15].

Головне слідче управління СБУ, вивчивши всі матеріали, визнало, що дії співробітників СБУ в Луганській обл. 6 квітня 2014 року були правомірні і не містять складу злочину. До цього ж висновку прийшла Головна військова прокуратура, яка 25 травня 2015 року припинила кримінальне провадження. Однак колишній генпрокурор Віктор Шокін особисто в грудні 2015 року скасував постанову про закриття кримінального провадження, яке знову проводилося в 2016-2017 роках Генпрокуратурою в секретних умовах.

Петрулевич назвав почате проти нього та його колишнього заступника Животова кримінальне провадження замовним та безпідставним.

Також Петрулевич заявив про те, що близьким другом генерала Шойгу був тогочасний губернатор Луганщини Болотських. "З 1994-го по 2012-й Шойгу очолював МНС РФ і регулярно, мінімум раз на рік, приїжджав до родичів в Стаханов. Хто його особисто зустрічав? Начальник Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій в Луганській області підполковник Болотських, який, в свою чергу, часто сам їздив в Москву для офіційних і неофіційних зустрічей з Шойгу", - розповів генерал. Петрулевич також зазначив, що в серпні 2010 року, перебуваючи на посаді голови МНС РФ, Шойгу нагородив Болотських медаллю "За співпрацю в ім'я порятунку". "Перший контакт з Шойгу був в 1990-х, після чого у Болотських починається різкий кар'єрний зліт, аж до посади голови Державної служби з надзвичайних ситуацій в грудні 2012 року. І відразу з'являється інтерв'ю Болотських, в якому він заявляє: мовляв, українське МНС слабеньке, нам треба об'єднуватися з МНС Росії", - розповів він. [16].

5 червня 2017 року екс-глава управління Служби безпеки України в Луганській області Олександр Петрулевич дав свідчення в Старобільському райсуді, де розглядається кримінальне провадження щодо екс-регіонала Олександра Єфремова. Петрулевич заявив, що один з керівників луганських козаків Леонід Рубан, який закликав президента РФ Володимира Путіна ввести війська в Україну, був негласним співробітником відділу «Т» (департамент захисту національної державності) ГУ СБУ в Луганській області. Як відомо, Рубан звертався до Путіна з відкритим листом, в якому просив ввести війська в Україну. За словами свідка, полковник УСБУ Ахтирський lгор Павлович відмовився заводити матеріали щодо Рубана, заявивши, що притягнення його до кримінальної відповідальності може негативно вплинути на питання нацбезпеки в Луганській області [17]. За даними Петрулевича, на даний час Ахтирський очолив Головний відділ захисту національної державності (Департаменту «Т») Управління Служби безпеки України в Луганській області.

За словами Петрулевича, також певний контакт з СБУ мав секретар луганського обкому Прогресивної Соціалістичної партії України Олександр Харитонов, у звязку з чим тогочасний заступник начальника Управління Служби безпеки України в Луганській області (до 2014 року) Данільєв Костянтин Едуардович просив Петрулевича припинити його переслідування. [18]. Петрулевичем також був гостро розкритикований призначений 25 березня 2015 року на посаду начальника Луганського обласного управління СБУ полковник Козловський Олег Анатолійович, за сприяння якого скомпрометований контактами з сепаратистами полковник Данільєв Костянтин Едуардович, усунутий свого часу Петрулевичем, у 2015 р. знову зайняв посаду заступника начальника Луганського обласного управління СБУ.

Варто зазначити, що агентом спецслужб РФ виявився й заступник начальника управління спецоперацій Генштабу ЗСУ, заступник начальника штабу АТО у 2014 р. генерал Вячеслав Назаркін, який згодом був засуджений у закритому режимі.

Військове звання - генерал-майор.

Кандидат в майстри спорту з дзюдо і самбо.

Одружений, має сина.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://www.youtube.com/watch?v=8crvR02zrAI/
  2. http://www.uazakon.com/documents/date_4i/pg_ionyso.htm/
  3. http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/U169_12.html/
  4. https://ua.112.ua/mnenie/yak-try-roky-tomu-shturmuvaly-sbu-v-luhanskii-oblasti-379982.html/
  5. https://www.youtube.com/watch?v=UjcRw5WuOn8/
  6. http://m.tyzhden.ua/publication/161559/
  7. https://www.youtube.com/watch?v=8XCbiS08DII/
  8. https://apostrophe.ua/ua/article/politics/2016-11-16/voyna-na-donbasse-mogla-li-ukraina-uderjat-lugansk/8319/
  9. https://antikor.com.ua/articles/133224-polkovnik_sbu_hivotov_ottsa_eks-glavy_luganskoj_sbu_pytkami_prinuhdali_vyzvatj_syna_v_donetsk_a_kogd/
  10. http://gordonua.com/publications/petrulevich-v-byudzhet-rossii-na-sledujushchij-god-ne-zalozheny-dengi-na-soderzhanije-ldnr-201822.html/
  11. http://svsever.lg.ua/2014/04/zayavlenie-loo-kiu-myi-ne-isklyuchaem-chto-luganskoe-sbu-rabotaet-kak-podrazdelenie-rossiyskogo-fsb/
  12. https://day.kyiv.ua/uk/article/podrobyci/zahoplennya-luganskoyi-sbu-rik-bezkarnosti/
  13. http://m.tyzhden.ua/publication/167063/
  14. http://gordonua.com/news/war/polkovnik-sbu-zhivotov-otca-eks-glavy-luganskoy-sbu-pytkami-prinuzhdali-vyzvat-syna-v-doneck-a-kogda-on-otkazalsya-ubili-156374.html/
  15. http://gordonua.com/publications/petrulevich-v-byudzhet-rossii-na-sledujushchij-god-ne-zalozheny-dengi-na-soderzhanije-ldnr-201822.html/
  16. http://patrioty.org.ua/other/heneral-sbu-znaishov-u-kyievi-krashchoho-koresha-shoihu-z-luhanshchyny-video-182023.html/
  17. http://gordonua.com/news/war/neglasnyy-sotrudnik-sbu-prosil-putina-vvesti-voyska-v-ukrainu-eks-glava-luganskoy-sbu-petrulevich-191986.html/
  18. https://dn.depo.ua/ukr/dn/petrulevich-ninishniy-zastupnik-golovi-sbu-luganschini-prosiv-ne-peresliduvati-vatazhka-lnr-20170608585821/

Джерела[ред. | ред. код]