Плазмові осциляції

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Плазмові осциляції, вони ж "ленгмюрівські хвилі" — повздовжні коливання плазми із плазмовою частотою \omega_0=\sqrt{ \frac {4 \pi n e^2}{m}} (e — заряд електрона, m — маса електрона, n — концентрація електронів).

Вивчались Ленгмюром та Л. Тонксом (L. Tonks) в 1929. Повздожні коливання плазми на частоті Ленгмюра не можуть випромінювати поперечні електромагнітні хвилі. В той же час в обмеженій незамагніченій плазмі може існувати поперечний плазмовий резонанс на тій же часттоті, що і ленгмюровські коливання [1] [2]. Поперечний плазмовий резонанс може бути використаний для створення фільтрів, діагностики та розігріву плазми, а також застосовуватися для створення фільтрів, діагностики й розігріву плазми, створення лазерів.

Для плазми характерно дальнодійність кулонівських сил, завдяки чому вона може розглядатися як пружне середовище. Якщо групу електронів в плазмі зсунути від їх положення рівноваги,(важкі іони вважаємо нерухомими), то на їх буде діяти електростатична повертальна сила, що і створює осциляції. В нерухомій холодній плазмі (температури електронів Тe→ 0) можуть існувати коливання без розповсюдження (стоячі хвилі) з плазмовою частотою ωp; в гарячій плазмі ці коливання розповсюджуються з малою груповою швидкістю.

Дивіться також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Longair, Malcolm S., "Galaxy Formation", 1998.


Фізика Це незавершена стаття з фізики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Див. також[ред.ред. код]

Пружні хвилі