Плакування

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Плакува́ння (фр. plaquer — накладати, покривати), Термомеханічні покриття  — нанесення на поверхню металевих листів, плит, дроту, труб тонкого шару іншого металу або сплаву термомеханічним способом.

Процеси плакування[ред.ред. код]

Здійснюється в процесі гарячого вальцювання (наприклад, плакування листів і плит), пресування (плакування труб), а також методом зварювання вибухом.

Полягає у спільному гарячому вальцюванні або волочінні основного і захисного металів. Зчеплення між металами здійснюється в результаті дифузії під впливом спільної деформації гарячої заготовки. Метал, який захищають (сталь, сплави титану) покривають з однієї або з обох сторін міддю, томпаком, корозійно-стійкою сталлю, алюмінієм.

Плакований дріт виготовляють волочінням труби, всередину якої вставлене осердя з іншого металу.

Плакування — метод створення на поверхні деталі шару матеріалу з особливими властивостями — високою твердістю, зносостійкістю і т. д., застосовується при виготовленні деталей/обладнання або при відновленні їх форми після зношування. При цьому товщина плакуючого шару може складати від десятих часток міліметра до декількох міліметрів.

Плакування використовується при виготовленні та ремонті елементів деталей, схильних до впливу агресивних середовищ (бруду, шлаків, випарів) в цілях економії дорогих матеріалів.

Недоліками плакування є висока вартість методу та інтенсивна корозія в зоні зварних швів.

Див. також[ред.ред. код]


Молот і ковадло Це незавершена стаття про металообробку.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.