Пліскановський Станіслав Тихонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пліскановський Станіслав Тихонович

Станіслав Тихонович Пліскановський (*9 травня 1929) — український учений-металург. Доктор технічних наук, професор. Академік АН ВШ України з 1995 р.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у с. Велика Калитва Ростовської обл. (Росія).

У 1952 р. закінчив Донецький політехнічний інститут (ДонПІ).

Трудову діяльність розпочав у 1952 р. помічником майстра, горновим, помічником начальника зміни доменного цеху Макіївського металургійного комбінату імені Кірова.

З 1957 р., після закінчення аспірантури, працював у ДонПІ науковим і старшим науковим співробітником.

У 1959 р. переведений на роботу на металургійний комбінат «Азовсталь» на посаду начальника аглодоменної лабораторії, пізніше був призначений начальником центральної заводської лабораторії.

Член КПРС з 1962 року.

У 1963 р. захистив кандидатську дисертацію і, продовжуючи працювати на заводі, викладав у Ждановському металургійному інституті.

У 1965–1973 рр. — головний інженер Ждановського металургійного комбінату «Азовсталь». Зробив значний внесок в удосконалення технологій виробництва металопродукції, реконструкцію і модернізацію обладнання.

У 1973–1980 рр. працював директором Ждановського металургійного комбінату імені Ілліча. У киснево-конвертерному цеху була освоєна технологія гарячого торкретування, відзначена Державною премією СРСР.

У 1980–1987 рр. — 1-й заступник міністра чорної металургії Української РСР.

У 1987–1991 рр. — начальник виробничого об’єднання «Южметаллургпром» і 1-й заступник міністра чорної металургії СРСР. У 1989 р. захистив докторську дисертацію. Зробив суттєвий внесок у розвиток металургії України, частка якої у потенціалі колишнього СРСР на той час становила понад 35%.

Депутат Верховної Ради УРСР 10-11-го скликань (1980–1990).

З 1991 р. — працює в НМетАУ: професор кафедри металургії чавуну, директор інженерного центру з енергозбереження в металургії України. З 1997 р. — ректор Державного інституту підготовки та перепідготовки кадрів промисловості.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Основний напрям наукової діяльності — розробка нових технологій та енергозаощадження в металургії. Автор понад 250 наукових праць, серед яких 10 монографій, 2 підручники і 133 патенти та винаходи. Значна частина з них впроваджена у виробництво з високим економічним ефектом. Академік Академії інженерних наук України.

Лауреат Державної премії СРСР (1984), лауреат Державної премії України (1987, 1993, 2002). Кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня (2001).

Джерела[ред. | ред. код]

  • Академія наук вищої школи України. 1992—2010. Довідник