Поділля (Тернопіль)
| Повна назва | ||
| Засновано | 1909 | |
| Населений пункт | Тернопіль, Австро-Угорщина, ЗУНР, Польща | |
| Стадіон | ||
| Ліга | ||
| ||
«Поділля» — футбольна команда, секція Українського Спортового Товариства «Поділля» у місті Тернопіль.
Від 1905 року існував як «кружок гри у копаний м'яч». Заснований при гімназії в Тернополі (українській чи державній імені Франца Йозефа) у 1909 році. Тоді ж відбувся перший офіційний матч між командами «Поділля» і «Креси». Заснування пов'язане з іменем професора природи Семена Сидоряка, який підтримував тісні контакти з Іваном Боберським.[1]
Товариство «Поділля» дбало не лише про футбол, а й різні види спорту, фізичне загартування молоді, але й про її духовний світ. Тут діяв драматичний гурток, влаштовуються дружні вечори, читаються лекції на різні теми. Першою світовою війною «Поділля» культивує не тільки футбол, а й зимові види спорту, як краєзнавство та мандрівництво (туризм по сучасному). Футбольна секція «Поділля» була однією з найбільш популярних в 1910/1911 рр. адже в цей час існувало 6 команд.
До 1914 року при гімназії створено 5 команд, провідна — «Поділля-1», її називали дружиною Вациків, оскільки в ній грали 3 брати, капітан — нападник П. Вацик.
Від 1918 команда відновила діяльність, провадила товариські матчі, 1921 — зареєстрована, придбала форму та м'ячі.
У 1924 році при УСТ «Поділля» діяли 2 дружини копаного м'яча, які грали з місцевими українськими, польськими, єврейськими та іногородніми командами.
У 1930-ті називалася командою Королюків, у ній — теж 3 брати; здобула першість у класі «Ц», згодом — першість у класі «Б»; 1935 увійшла до класу «А».
Після війни діяльність «Поділля» відновлено. Коштів на купівлю взуття не вистачало, а тому грали ці молоді люди на Оболоні біля різні (бійня), без належного спорядження, звичайно в своїх власних черевиках чи босоніж.У 1920-1921 рр., заходами студента-правника Василя Онуферка та д-ра Степана Чумака, «Поділля» одержало від староства дозвіл на існування, виготовило статут і вперше провело купівлю футбольного спорядження і м’ячів. А от заходи, щоб придбати власну площу для футболу на Оболонні, спочатку не були успішними. Лише пізніше на місці сучасного продовольчого ринку виник стадіон «Поділля». З приміщенням для інвентарю «Поділля» мало чимало клопоту. Свого часу (десь на початку 30-их років) «усе Поділля», містилося «на обійстю» С. і Т. Баб’яків. у хаті або в «комірці». Туди приходили «змагуни» перед змаганнями по свої уніформи й футболівки. Коли ж змагання відбувались на площі коло міського парку, роздягальнею служила «шопа» на подвір’ї родини Чубатих (Петра й Ілярія) при Глиняній вулиці. У 1934 р. «Поділля» дістало приміщення в будинку Подільського Союзу Кооператив і залишилось там до 1939 р.[2]
У 1936 році 8 футболістів та функціонерів УСТ «Поділля» нагороджено відзнаками футбольного союзу.
1938 року зіграла 24 матчі, дохід від яких становив 84393 злотих.
У 1930-х роках лікарем-патроном команди був доктор Чумак.[3]
У серпні 1943 «Поділля» (яке становило основу збірної Тернополя) перемогло німецьку команду «Люфтваффе» з рахунком 1:0. У 1945 році після реорганізації товариства більшість футболістів «Поділля» увійшли до команди ДСТ «Локомотив».
«Поділля» та інші українські клуби Галичини, що входили до Українського спортового союзу, в 1920-х роках уникали зустрічей з польськими командами, та грали тільки проти українців. Згодом для підвищення рівня майстерності українські команди вступили до Львівського окружного футбольного союзу. Виступи у Львівському окрузі за сезонами:
- 1930 — клас B, група Тернопіль: 4 місце
- 1931 — клас B, група Тернопіль: 4 місце
- 1932 — клас B, група Тернопіль: 3 місце
- 1933 — клас B, група Тернопіль: 4 місце
1934 року створено Львівську окружну лігу (розширено колишній клас A), а із сезону 1936/1937 колишній клас B (територіальні групи) остаточно перейменовано на клас A:
- 1934 — клас B, група Тернопіль: 4 місце
- 1935 — клас A, група Тернопіль: 2 місце
- 1936 — клас B, група Тернопіль: 4 місце
- 1936/37 — клас A, група Тернопіль: 3 місце
- 1937/38 — клас A, група Тернопіль: 4 місце
- 1938/39 — клас A, група Тернопіль: 4 місце
Загалом, головна українська футбольна команда Тернополя поступалася за класом провідним дружинам міста: польським «Кресам» і єврейському «Єгуді».
- В. Борецький,
- Л. Бурбела,
- З. Зморчок,
- В. Качмарук (воротар),
- Ярослав Климовський,
- В. Козуб,
- І. Кордуба,
- М., О. та Р. Королюки,
- П. Кравченюк,
- І. Коцюмбас,
- Мар'ян Лукасевич, пізніше — командир куреня УПА «Вовки», командир 28-го Холмського тактичного відтинку «Данилів», майор УПА (посмертно), псевдо — «Ягода», «Черник», «Чайка»[4]
- В. Майка,
- О. Мельничук,
- Р. Мороз,
- Б. Мітринґа,
- Петро Муран,
- Іван Онисько,
- В. та Є. Олейнюки (ост. — довголіт. капітан, згодом — тренер),
- А. Петерзіль,
- Р. Рудий,
- С. Тераз,
- В. та І. Чумаки,
- С. Юрчинський.
- ↑ Левко Легкий. Футбол Тернопілля… — С. 5.
- ↑ За які футбольні клуби міста вболівали тернополяни 100 років тому - ternopil.one (укр.). 9 вересня 2022. Процитовано 17 вересня 2022.
- ↑ Лікарі Тернопільщини (Хронологія імен та фактів). — Тернопіль: Лілея, 1996. — С 14.
- ↑ В. Заведнюк, Б. Трофим'як, о. М. Шаварин. Лукасевич Мар'ян Прокопович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 401. — ISBN 966-528-199-2.
- Левко Легкий. Футбол Тернопілля. — Тернопіль : Лілея, 2002. — 144 с.; іл. — ISBN 966-656-002-X.
- І. Дем'янова, Л. Легкий, Б. Трофим'як. «Поділля», футбольна команда // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 102. — ISBN 978-966-528-279-2.
- І. Дем'янова, Л. Левенець, В. Окаринський, Б. Трофим'як. «Поділля», Українське спортивне товариство // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 102. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Goksiński J. Klubowa historia polskiej piłki nożnej do 1939 roku: tabele za lata 1907–1939. — Warszawa, 2012. (пол.)