Постанова про детронізацію Миколи I

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Детронізація Миколи I у Сеймі

Постан́ова про детроніз́ацію Миќоли I — постанова, прийнята 25 січня 1831 року Польським сеймом під-час Повстання 1830—1831 років, яка формально позбавила Миколу I прав на трон Королівства Польського.

Історія[ред. | ред. код]

Після маніфестації у Варшаві та невдалої місії проросійського міністра Ксаверія Друцького-Любецького в Санкт-Петербург 25 січня 1831 року польський Сейм прийняв постанову про детронізацію Миколи I.

Текст постанови[ред. | ред. код]

Постанова про детронізація
«

Найсвятіші та найурочистіші домовленості тоді є непорушними, коли щиро виконуються обидвома сторонами. Усьому світу відоме наше терпіння. Обіцяні під присягою двома володарями та зневажені свободи звільняють обидві сторони та польську націю від вірності. Сказані самим Миколою слова про те, що перший ж постріл з нашого боку завжди буде сигналом для загибелі Польщі, не залишили нам надії на виправлення завданих образ, не залишили нам нічого, окрім благородного горя.

Таким чином нація польська, на сеймі зібрана, заявляє: вона є незалежним народом і має право віддати корону польську тому, кого вважатиме гідним її, на кого розраховувати буде, хто, приведений до присяги віри твердо і без шкоди дотримуватимується обіцяних присягою свобод.

Оригінальний текст (пол.)
Najświętsze i najuroczystsze umowy o tyle są nienaruszalne, o ile wiernie są dotrzymywane przez obie strony. Długie cierpienia nasze znane są całemu światu. Przysięgą poręczone przez dwu panujących, a pogwałcone tylekroć swobody — nawzajem i naród polski od wierności wobec dzisiejszego panującego uwalniają. Wyrzeczone na koniec przez samego Mikołaja słowa, że pierwszy ze strony naszej wystrzał stanie się na zawsze hasłem zatracenia Polski, odejmując nam wszelką nadzieję sprostowania naszych krzywd, nie zostawiają jak rozpacz szlachetną. Naród zatem polski, na sejmie zebrany, oświadcza: iż jest niepodległym ludem i że ma prawo temu koronę polską oddać, którego godnym jej uzna, po którym z pewnością będzie się mógł spodziewać, iż mu zaprzysiężonej wiary i zaprzysiężonych swobód święcie i bez uszczerbku dochowa.
»

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Kronika powstań polskich 1794—1944, Wydawnictwo Kronika, Варшава, ISBN 83-86079-02-9, с.104.