Прионіни

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Прионіни
Деробрахус (Derobrachus sp.)
Деробрахус (Derobrachus sp.)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Підклас: Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас: Новокрилі (Neoptera)
Надряд: Голометабола (Holometabola)
Ряд: Жуки (Coleoptera)
Підряд: Всеїдні жуки (Polyphaga)
Інфраряд: Кукуїформні (Cucujiformia)
Надродина: Церамбікоїдні (Cerambycoidea)
Latreille, 1802
Родина: Вусачі (Cerambycidae)
Latreille, 1802
Підродина: Прионіни (Prioninae)
Latreille, 1802

Прионі́ни (Prioninae) — невелика реліктова підродина з родини жуків-вусачів, яка налічує близько 1000 видів, розповсюджених по всій Землі за винятком Арктики і Антарктики. У викопному стані найдавніші представники Прионін відомі з пізнього юрського і раннього крейдового періодів мезозойської ери. Це, зазвичай, жуки великих розмірів — 20-180 мм, забарвлені у бурі, коричневі та чорні тони. Активні у присмерку та вночі, часто прилітають на світло. До підродини Прионіни належать найбільші на Землі жуки — вусач-титан гігантський та вусач-великозуб оленерогий.

Морфологія[ред.ред. код]

Імаго[ред.ред. код]

Голова та передньоспинка Деробрахуса (Derobrachus sp.)

Голова спрямована прямо вперед або під невеликим кутом донизу, позаду скронь без шиєподібної перетяжки. верхня губа слабо розвинена і погано помітна. Внутрішня лопать нижніх щелеп є зачатковою. Язичок (ліґула) роговий. Очі, як правило, глибоко виїчасті або нирковидні. Вусики голі, без волосяного опушення, їх основи наближені до щелеп, а не до очей (виняток триба Траґосоміні (Tragosomini), як у інших підродин вусачів. Вусики самців, здебільшого, довші, ніж у самок, і часто цілком іншої будови. Передньогруди мають загострений бічний край, часто із окремими зубцями чи шипами. На передніх гомілках відсутня поздовжня борозенка. Третій членик лапок розділений на двоє — дволопатевий. Передні тазики є дуже поперечними, що не характерно для інших підродин, а між ними розташовується широкий передньогрудний виріст, що у інших таксонів або цілком редукується, або представлений лише вузькою перегородкою. Середні тазикові впадини відкриті.

Личинка[ред.ред. код]

Тіло личинки великих або дуже великих розмірів — 90-210 мм завдовжки і 15-18 мм завширшки.

Голова трапецієвидна, більш, ніж на половину, втягнена у передньогруди, із сильно склеротизованим переднім краєм. Скронево-тім'яні долі з'єднані довгим швом, кожна з них окремо заокруглена позаду. Потилицевий отвір розділений навпіл широким містком. На передньому краї лобу наявні два поперечні кілеподібні вирости: нижній (над наличником) і верхній, між ними наявно 6 епістомальних щетинок. Наличник широкотрапецієвидний; верхня губа товста, склеротизована, вкрита грубими щетинками при основі, серцевидної або півмісяцевої форми. Ґула дуже коротка. Мандибули великі і товсті, їх внутрішній гострий край з трьома косими кілями. Щупальця короткі, конічні. Лябіомаксилярний комплекс причленяється до доголовної капсули містком, що ледь ширший за ширину ґули. Вусики дво- або тричленикові, на другому членику відсутні сенсили. На щоках розміщується три пари великих основних та кілька дрібних простих вічок.

Тіло. Пронотум широкий, облямований глибокими латеральними борозенками, зморшкуватий та вкритий дрібними щетинками. Позаду нього чітко проглядається постнотум. Терґіти середньо- та задньоспинок вкриті густими Х-подібними борозенками. Велике дихальце середньогрудей зміщено до передньогрудей. Ноги чотиричленикові, добре розвинені.

Черевце 9-ичленикове з добре розвиненими дорзальними та вентральними мозолями на терґітах і стернітах. На мозолях проглядаються дві довгі поперечні борозенки посередині, та дві короткі поздовжні — з країв. На дев'ятому членику відсутній шип або гачкоподібний виріст, який наявний у інших підродин. Анальний отвір трипроменевий.

Основні триби[ред.ред. код]

  1. Акантофоріні (Acanthophorini Thomson, 1864)
  2. Анаколіні (Anacolini Thomson, 1857)
  3. Еґосоматіні (Aegosomatini Thomson, 1860)
  4. Калліпоґоніні (Callipogonini Thomson, 1860)
  5. Макротоміні (Macrotomini Thomson, 1860)
  6. Маласпіні (Mallaspini Thomson, 1860)
  7. Малльодонтіні (Mallodontini Thomson, 1860)
  8. Меросцелісіні (Meroscelisini Thomson, 1860)
  9. Парандріні (Parandrini Blanchard, 1845)
  10. Прионіні (Prionini Latreille, 1802)
  11. Соленоптеріні (Solenopterini Lacordaire, 1869)

Фотогалерея[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  1. Загайкевич І. К. Таксономия и экология усачей. — К.: Наукова Думка, 1991. — 420 с.

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]


Ентомологія Це незавершена стаття з ентомології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.