Карл Лінней

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Carl Linné
Carl von Linné.jpg
Портрет Карла Ліннея (з картинної галереї Замку Гріпсгольм)
Народився 23 травня 1707(1707-05-23)
Росхульт (швед. Råshult), провінція Смоланд
Помер 10 січня 1778(1778-01-10) (70 років)
Уппсала
Громадянство Швеція Швеція
Національність швед
Галузь наукових інтересів Медицина, природознавство
Заклад Уппсальський університет
Alma mater Уппсальський університет
Науковий керівник Улоф Рудбек (молодший)
Відомі учні Афонін Матвій Іванович

Афцеліус Адам
Ахаріус Ерік
Валь Мартин
де Геер Карл
Клерк Карл Александер
Тунберг Карл Петер
Фабрицій Йоганн Християн
Фальк Йоганн Петер

Форссколь Пер
Відомий завдяки: Основоположник наукової класифікації живих організмів

Ка́рл Лі́нней (швед. Carl Linné, латинізоване лат. Carolus Linnaeus; *23 травня 1707 — 10 січня 1778) — шведський природознавець: ботанік, зоолог і лікар — видатний учений XVIII століття, перший президент Шведської Академії Наук. У 1735 році у віці 28 років він став доктором медицини. У тому ж році опублікував свою основну працю під назвою «Система природи»Systema Naturae»), що уславила його ім'я. Ця праця за життя Ліннея витримала 12 видань; щоразу автор до­опрацьовував її, уточнював та доповнював.

У своїй «Системі природи» Карл Лінней вперше запро­понував наукову класифікацію відомих тоді рослин і тварин. Свого часу славетний учений Стародавньої Греції Аристотель описав 454 види тварин. Відтоді минуло два тисячоліття. Вчені виявили і вивчили велику кількість нових видів тварин. Карл Лінней описав 4200 видів тварин і розділив їх на шість класів: ссавці, птахи, амфібії, риби, черви та комахи. Рослини він розділив на 24 класи.

Лінней — найвідоміший шведський вчений-натураліст. У Швеції його цінують також як мандрівника, який відкрив для шведів їх власну країну, вивчив своєрідність шведських провінцій і побачив, «як одна провінція може допомогти іншій». Цінність для шведів становлять навіть не стільки роботи Ліннея з флори й фауни Швеції, як описи їм власних подорожей; ці щоденникові записи, повні конкретикою, багаті протиставленнями, викладені ясною мовою, досі перевидають і читають. Лінней — один з тих діячів науки й культури, з якими пов'язане остаточне становлення літературної шведської мови в її сучасній формі.

Член Шведської королівської академії наук (1739, один із засновників академії), Паризької академії наук (1762) і ряду інших наукових товариств та академій.

Біографія[ред.ред. код]

Ранні роки[ред.ред. код]

Карл Лінней народився 23 травня 1707 року в Південній Швеції — в селі Росхульте провінції Смоланд. Його батько — Нільс Інгемарссон Ліннеус (швед. Nicolaus (Nils) Ingemarsson Linnæus, 1674–1748), сільський священик, син селянина, мати — Христина Лінней (Ліннея), уроджена Бродерсонія (швед. Christina Linnæa (Brodersonia), 1688–1733), дочка сільського священика. Прізвище Лінней (Linnæus) — латинізована шведська назва липи (Lind): коли Нільс Інгемарссон пішов вчитися в Лундський університет, він за звичаєм того часу замінив своє справжнє прізвище латинським псевдонімом, вибравши в ролі нього слово, пов'язане з родовим символом Інгемарссонов — великою трьохстовбурною липою, що росла на землях його предків у парафії Хвітавріда в Південній Швеції. У Швеції Ліннея зазвичай називають Carl von Linné — за тим іменем, яке він став носити після зведення його в дворянство; в традиції літератури англійською мовою — називати його Carl Linnaeus, тобто з того імені, яке йому було дано при народженні.

Карл був у сім'ї первістком (пізніше у Нільса Інгемарссона та Христини народилося ще четверо дітей — три дівчинки і хлопчик).

У 1709 році родина переїхала в Стенбрухультшвед, розташований за кілька кілометрів від Росхульте. Там Нільс Ліннеус посадив біля свого будинку невеликий сад, за яким з любов'ю доглядав; тут він вирощував овочі, фрукти й різноманітні квіти, при цьому знав всі їхні назви. З раннього дитинства інтерес до рослин виявляв і Карл, до восьми років він знав назви багатьох рослин, які траплялися в околицях Стенбрухульта; крім того, в саду йому було виділено невелику ділянку для його власного маленького саду.

У 1716–1727 роках Карл Лінней навчався в місті Векше: спочатку в нижчій граматичній школі (1716–1724), потім в гімназії (1724–1727). Оскільки від Стенбрухульта Векше знаходився приблизно в п'ятдесяти кілометрах, Карл бував вдома лише на канікулах. Його батьки бажали, щоб він вивчився на пастора і в майбутньому як старший син посів місце свого батька, але Карл навчався дуже погано, особливо з основних предметів — богослов'я й стародавніх мов. Його цікавила лише ботаніка й математика; нерідко він навіть прогулював заняття, замість школи вирушаючи на природу вивчати рослини.

Доктор Юхан Стенссон Ротман (1684–1763), окружний лікар, який викладав у школі у Ліннея логіку й медицину, умовив Нільса Ліннеуса відправити сина вчитися на лікаря і став займатися з Карлом індивідуально медициною, фізіологією й ботанікою. Стурбованість батьків долею Карла була пов'язана зокрема з тим, що знайти в Швеції роботу для медика в ту пору було дуже непросто, у той же час проблем з роботою для священика не було.

Навчання в Лунді і Уппсалі[ред.ред. код]

Лунд був найближчим до Векше містом, у якому був вищий навчальний заклад. У 1727 році Лінней склав іспити і був зарахований до Лундського університету, де почав вивчати природну історію й медицину. Найбільший інтерес у Ліннея викликали лекції професора Кіліана Стобеуса (1690–1742). Лінней оселився у професора в будинку; саме за допомогою Стобеуса він значною мірою упорядкував ті відомості, які були їм почерпнуті з книг і власних спостережень.

У серпні 1728 Лінней за порадою Юхана Ротмана перевівся в більший і старіший, заснований ще в 1474 році, Уппсальський університет — тут було більше можливостей вивчати медицину. В Уппсалі в той час працювали два професори медицини, Улоф Рудбек-молодший (1660–1740) і Ларс Рубергшвед. (1664–1742).

В Упсальському університеті Лінней познайомився зі своїм ровесником, студентом Петером Артеді (1705–1735), разом з яким вони почали роботу з критичного перегляду природно-історичних класифікацій, що існували до того моменту. Лінней переважно займався рослинами в цілому, Артеді — рибами, земноводними амфібіями і зонтичним рослинами. Слід зазначити, що рівень викладання в обох університетах був не надто високий, і значну частину часу студенти займалися самоосвітою.

Життя в Голандії[ред.ред. код]

В 1735 році Карл Лінней переїзджає до Голландії, де захищає докторську дисертацію про малярію, після чого залишається у цій країні ще на три роки. У Голландії Лінней був особистим лікарем бургомістра Амстердама Георга Кліффорда. Кліффорд був одним з директорів Ост-Індської компанії, при цьому цікавивс ботанікою та створив власний ботанічний сад, у якому були представлені рослини з усього світу. Ліннею було доручено визначити та класифікувати їх. До цього часу Лінней сформулював свої основні біологічні ідеї та опублікував свої праці «Система природи» (Systema naturae) та монографію «Фундаментальна ботаніка», в якій виклав ботанічну термінологію. Для спілківання з найвідомішими ботаніками того часу Лінней відвідував Лондон та Париж[1].

Повернення до Швеції[ред.ред. код]

В 1738 році Лінней повернувся до Стокгольма,де працював лікарем Адміралтейства (управління військово-морського флоту). В цьому ж році Шведський парламент присвоїв йому звання «королівського ботаніка». Незабаром Карл Лінней разом із ще п'ятьма шведськими вченими засновує приватне співтовариство — Стокгольмську академію наук. За результатами жеребкуванням, Лінней став її першим президентом[1].

В 1742 році Карла Ліннея обирають професором кафедри ботаніки в Упсальському університеті, яку він вподальшому очолював протягом наступних 37 років. Лінней опублікував свою «Систему природи», де виклав систему рослин і тварин. Особливу увагу він приділяв лікарським рослинам та дії виготовлених із них ліків. Ставши заможною людиною Лінней придбав поблизу Упсали маєток, що став своєрідним науковим центром, до якого приїздили студенти та науковці з усієї Європи, аби вивчати основи систематики[1].

В 1761 році шведсткий король надав Карлу Ліннею шляхетний титул «фон Лінне». Вчений сам придумав свій шляхетний герб із зображенням яйця та символів трьох царств природи (мінералів, рослин і тварин). Його обрали членом Паризької академії наук та почесним закордонним членом Російської академії наук. В останні роки життя Карл Лінней сильно хворів та переніс три інсульти. Він помер 10 січня 1778 року та похований в Упсальському кафедральному соборі.

Класифікація[ред.ред. код]

Класифікація рослин і тварин, яку запропонував Лін­ней, мала певні недоліки. Так, рослини він згрупував за зовнішніми ознаками квіток, а не за справжнім споріднен­ням між близькими видами. Не зовсім вдалою була й кла­сифікація тварин. До класу амфібій, наприклад, Лінней включив не лише земноводних, а й плазунів. А до кла­су червів зарахував усіх відомих на той час безхребетних тварин, за винятком комах. Але на ті часи його систематика тварин і рослин була великим кроком вперед і сприяла подальшому розвитку біологічних наук.

Особливу пристрасть Карл Лінней мав до рослин. Ба­гато часу він присвятив вивченню рослин різних країн і континентів, зібраних у ряді відомих європейських колекцій гербаріїв. Сам він особисто вивчив і описав приблизно 1500 видів рослин.

Лінней не лише досліджував будову рослин, він цікавився також питаннями їхньої фізіології — ростом, цвітінням, плодоносінням. При цьому він помітив, що в деяких рослин квітки розкриваються вранці, в інших — удень, у тре­тіх — надвечір, а у четвертих — вночі. І закриваються во­ни також в певній послідовності, кожна у свій час. Це навело вченого на думку зробити квітковий годинник.

Систематика[ред.ред. код]

Linnaea borealis — таксон, названий в честь К. Ліннея

Зараз Карл Лінней — єдина людина, робити посилання на яку можна лише одним ініціалом («L.»). Так, у ботанічній номенклатурі ця буква після видової назви рослини означає, що вона вперше описана Карлом Ліннеєм; наприклад, ботанічна назва кокосової пальми — це Cocos nucifera L.

L. є міжнародним науковим скороченням імені ботанічного автора: Карл Лінней.
Перегляньте таксони приписувані цьому автору в International Plant Names Index (IPNI).


Наукові праці[ред.ред. код]

  • Systema naturae sive regna tria naturae systematice proposita per classes, ordines, genera, & species. Lugduni Batavorum [Leyden]: apud Theodorum Haak. 1735.
  • Bibliotheca botanica recensens libros plus mille de plantis huc usque editos, secundum systema auctorum naturale in classes, ordines, genera & species dispositos, additis editionis loco, tempore, forma, lingua etc cum explicatione. Amstelodami [Amsterdam]: apud Salomonem Schouten, 1736a. [12] + 153 + 35 p.
  • Fundamenta botanica quae majorum operum prodromi instar theoriam scientiae botanices per breves aphorismos tradunt. Amstelodami [Amsterdam]: apud Salomonem Schouten, 1736b. 36 p.
  • Musa Cliffortiana florens hartecampi prope Harlenum. Lugduni Batavorum [Leyden]. 1736c. 50 p.
  • Critica botanica in qua nomina plantarum generica, specifica, & variantia examini subjiciuntur, selectiora confirmantur, indigina rejiciuntur, simulque doctina circa denominationem plantarum traditur. Seu Fundamentorum Botanicorum pars IV. Lugduni Batavorum [Leyden]: apud Conradum Wishoff. 1737a.
  • Flora lapponica exhibens plantas per Lapponiam crescentes, secundum systema sexuale collectas in itinere … 1732 institutio. Additis synonymis, & Locis natalibus omnium, descriptionibus & figuris rariorum, viribus medicatis & oeconomicis plurimarum. Amstelaedami: S. Schouten. 1737b. [35] + 372 + [16] p. + 12 tab.
  • Hortus cliffortianus: plantas exhibens quas, in hortistam vivis quam siccis, Hartecampi in Hollandia, coluit vir nobilissimus et generosissimus Georgius Clifford… Amstelaedami: 1737c. [26] + X + 502 p. + 32 tab.
  • Classes plantarum, seu Systemata plantarum. Lugduni Batavorum [Leyden]: C. Wishoff, 1738. 606 col. + p. 607–656
  • Genera plantarum eorumque characteres naturales secudum numerum, figuram, situm, et proportionem omnium fructificationis partium. Lugduni Batavorum [Leyden]: apud C. Wishoff : G. J. Wishoff. 1742. 527 + [24] p. Ill.
  • Flora svecica exhibens plantas per Regnum Sveciae crescentes, systematice cum differentiis specierum, synonymis autorum, nominibus incolarum, solo locorum, usu pharmacopaeorum. Lugduni Batavorum [Leyden]: apud Conradum Wishoff: Georg. Jac. Wishoff. 1745. [16] + 419 p.
  • Fauna Svecica Sistens Animalia Sveciæ Regni: qvadrupedia, aves, amphibia, pisces, insecta, vermes; distributa per classes & ordines, genera & species; cum Differentiis Specierum, Synonymis Autorum, Nominibus Incolarum, Locis Habitationum, Descriptionibus Insectorum. Lugduni Batavorum [Leyden]: Apud Conradum Wishoff et Georg Jac. Wishoff. Fil. Conr. 1746. [14 Bl.], 411 S., 2 Tafeln.
  • Philosophia botanica in qva explicantur fundamenta botanica cum definitionibus partium, exemplis terminorum, observationibus rariorum, adjectis figuris aeneis. Stockholmiæ [Stockholm], Apud Godofr. Kiesewetter, 1751. [6] + 362 p. + portr. + 9 tab. HTML на сайті BotanicalLatin.org
  • Species plantarum exhibentes plantas rite cognitas, ad genera relatas, cum differentiis specificis, nominibus trivialibus, synonimis selectis, locis natalibus, secundum systema sexuale digestas. Holmiae [Stockholm]: L. Salvii, 1753. T. i: xvi + 560 p. T. ii: P. 561–1158 + [31] p. Sect. 1-3: HTML на сайті Project Gutenberg
  • Systema naturæ per regna tria naturæ, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis. Editio decima, reformata. Holmiæ [Stockholm]: impensis direct. Laurentii Salvii. 1758. [4] Bl., S. 6-823.

Література[ред.ред. код]

  • Олесь Ільченко про Леонардо да Вінчі, Карла Ліннея, Жюля Верна, Джона Рокфеллера, Лесю Українку, Вінстона Черчілля / О. Ільченко. — Київ : Грані-Т, 2007. — 92 с. : іл. — (Життя видатних дітей). — ISBN 978-966-2923-79-7

Див. також[ред.ред. код]

  • Ліннея — рід рослин, названий на честь вченого.
  • 7412 Лінней — астероїд, названий на честь вченого.
  • Ліннеїт — мінерал, названий на честь вченого.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]