Прискорювач (ракетобудування)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Твердопаливний ракетний прискорювач (праворуч) поруч з ракетою Delta II (синя). Два прискорювачі (білі) вже встановлені

Прискорювач (у ракетобудуванні) — додаткове, зазвичай одноразовий та відкидаємий, реактивний пристрій, вмикаємий під час старту ракети а також, часто, літаку або БЛУ, для прискорення його розгону або зкорочення розбігу під час взльоту. Найчастіше робиться у вигляді твердопаливної одноразової ракети з потужним імпульсом та нетривалим часом горіння, однак, як наприклад, на космічній багатооразовій системі Спейс Шаттл може бути практично повноцінним першим ступенем, який використовується після перезарядки новим паливом до 10 разів.

Недоліком твердопаливних прискорювачів є велика складність управління процесом горіння та неможливість їх відключення, пожежонебезпека, вибухонебезпечність. Переваги — простота конструкції та відносна дешевизна.

Несправність кільцевого ущільнення корпусу бокового прискорювача МТКК Спейс Шаттл стала причиною загибелі космічного човна «Челленджер» у 1986 р.


Див. також[ред.ред. код]