Публій Муцій Сцевола
Публій Муцій Сцевола (*180 — †115 роки до н. е.) — політичний діяч Римської республіки, видатний правник й красномовець, великий понтифік з 130 до 115 року до н. е.
Життєпис[ред. • ред. код]
Походив з родини нобілів Муціїв: син Публія Муція Сцеволи, консула 175 року до н.е, та Ліцинії, доньки Публія Ліцинія Вара.
З молодості займався юридичними науками, вивчав красномовство. У 141 році до н. е. став народним трибуном; у 136 році до н. е. — претором Риму. У 133 році до н. е. його обрано консулом (разом з Луцієм Кальпурнієм Пізоном Фругі). Консультував Тіберія Семпронія Гракха стосовно його земельних законопроектів — і тому під час дискусій щодо цих законопроетів діяв нерішуче, не намагався зашкодити їх прийняттю.
У 130 році до н. е. стає великим понтифіком (після смерті свого брата Публія Муціана). На цій посаді Сцевола зробив величезну працю, об'єднавши усі аннали, що випускалися колегією понтифіків, у «Великі аннали». Ця праця складалася з 80 книг.
Окрім цього Сцевола не полишав адвокатської практики та зайняття юридичними науками. Випустив декілька праць, які у 131 році до н. е. об'єднав у збірку з 10 книг. Він вважається одним з засадничих римського цивільного права.
Джерела[ред. • ред. код]
- William Smith (Hrsg.): Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology. C. Little and J. Brown, Boston 1870, Band 3, S. 732
