Південно-російське гірничопромислове товариство
Південно-російське гірничопромислове товариство (ПРГО) (рос. Южно-русское горнопромышленное общество) — одна з провідних вугледобувних компаній Донецького кам'яновугільного басейну дореволюційної Росії. Зареєстрована в 1895 в Санкт-Петербурзі (Статут Найвище затверджений 5 червня 1895, змінений 22 грудня 1900, 23 серпня 1913 і 22 квітня 1914), там же в столиці розташовувалося правління. Основний капітал Південно-Російського товариства, що спочатку становив 1,38 млн руб., був згодом доведений до 12 млн руб.[2]
Займалося розробкою та освоєнням власних кам'яновугільних копалень при цьому постійно збільшуючи їх кількість шляхом придбання нових. Зокрема після банкрутства на початку 1914 Олексіївського гірничопромислового акціонерного товариства ПДРВВ скупило шахти, що належали йому, в Чистяково (колишній Торез Донецької області, Україна).
У 1914-1915 пущено в експлуатацію шахти Капітальна, 3 Дон-ПРГО, Грабовський рудник, шахти Гербильського, Вербило та інші.[3]
Підприємствами Південно-Руського гірничопромислового товариства у різний час керували Ст. А. Степанов, відомий російський гірничий інженер, згодом політик, член Державної Думи Російської імперії та діяч Білого руху,[4] а також М. В. Смідович, видатний російський фахівець гірничої справи, брат відомого письменника-пушкініста В. В. Вересаєва (Смідовича).[5]
Акції котирувалися зокрема і Паризької фондової біржі.[6]
