Радіотелефон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Радіотелефон.

Радіотелефо́ни є системою, що складається з бази, до якої під'єднані лінії від міської АТС, і однієї або декількох бездротових трубок які можуть переговорюватися як між собою, так і дзвонити по зовнішніх лініях. Сучасні радіотелефони працюють на частотах 1880—1900 Мгц (стандарт DECT). Раніше були поширені бездротові телефони, що працюювали на частотах 39-40 Мгц, 900 Мгц, 2400 Мгц.

Радіус дії (у стандарті DECT) становить приблизно 50—300 метрів, де найбільше число визначається зоною прямої видимості.

Існує додаткове розширення стандарту DECT — стандарт GAP (Generic Access Profile), прийнятий влітку 1996. Він забезпечує сумісність радіотелефону з устаткуванням інших виробників, що задовільняє тому ж стандарту DECT/GAP. Наприклад, з тими телефонами, які підтримують стандарт DECT/GAP, можна використовувати трубки від будь-якої іншої моделі, що підтримує цей стандарт. Специфіка цього стандарту в тому, що при взаємодії трубок різних виробників деякі функції можуть бути не активними.

Найбільшого поширення набули радіотелефони Siemens (лінійка Gigaset) і Panasonic.

Дивись також[ред.ред. код]