Робоча температура

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Робо́ча температу́ра — допустимий температурний діапазон місцевого навколишнього середовища, при якому працює електричний або механічний пристрій. Пристрій буде ефективно працювати в певному температурному діапазоні, який змінюється залежно від функції пристрою та контексту застосування, і коливається від мінімальної до максимальної робочої температури. За межами цього діапазону безпечних робочих температур пристрій може вийти з ладу.

Це складова надійності технічних об'єктів.

Діапазони[ред. | ред. код]

Більшість пристроїв виготовляються в кількох даташіт класах. Поширеними[1] оцінками є:

Сектор °C
Комерційний 0 до 70
Промисловий −40 до 85
Військовий −55 до 125

Однак кожен виробник визначає свої власні градації температури, тому розробники повинні звернути особливу увагу на фактичні специфікації в технічному паспорті. Наприклад, «Maxim Integrated» використовує для своїх продуктів п'ять температурних класів:[2]

Сектор °C
Повний військовий −55 до 125
Автомобільний −40 до 125
AEC-Q100 Рівень 2 −40 до 105
Розширений промисловий −40 до 85
Промисловий −20 до 85

Використання таких класів гарантує, що пристрій підходить для застосування та витримує умови навколишнього середовища, в яких він використовується.

Примітки[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]