Розколоте небо (роман)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Розколоте небо»
Автор Світлани Талан
Країна Україна
Мова Українська
Серія Кращі книги конкурсу "Коронація слова"
Жанр «Сучасна українська проза»
Видавництво Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
Видано 2014
Видано українською 2014
Сторінок 352
Тираж 6000
ISBN 998-966-14-7631-7

Розколоте небо — роман української письменниці Світлани Талан про історію українських селян, які вимушені були страждати в період Голодомору 1932—1933 років. Роман отримав спеціальну нагороду «Вибір видавця» на «Коронації слова-2014». Книга опублікована у 2014 році харківським видавництвом Клуб Сімейного Дозвілля.

Комісія з української літератури Науково-методичної експертизи ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти» Міністерства освіти та науки України схвалила роман для вивчення в закладах загальної середньої освіти.

Загальні дані[ред. | ред. код]

Книга складається з 9 частин та 92 глав (мають наскрізну нумерацію). Частини роману: 1) Чорножукови, 2) Час роздумів, 3) Павутина, 4) Петля, 5) Перевернутий світ, 6) Чорні хмари над селом, 7) Небо одне на всіх 8) Коли день — це рік, 9) Хліб на крові.

Роман також перекладено російською мовою та видано в 2015 році.

Сюжет[ред. | ред. код]

Головні герої історичного роману, це заможна родина братів Чорножукових, які живуть у невеличкому селі Підкопаївка на Луганщині. Події поступово розгортаються з літа 1929 року, коли авторка демонструє, як сталінська влада, яку герої літературного твору, неодноразово називають іродами, впроваджують штучний голод 1932—1933 років у селі для знищення українців. Спочатку це насильницька колективізація, продрозгортання, а потім і терор голодом. У центрі уваги твору життя сім'ї старшого брата Павла Серафимовича Чорножукова та його трьох дітей. Найбільше уваги авторка роману приділяє наймолодшій доньці, 20-літній Варі-Ластівці. Вона, ніби співчуває своїй героїні, що палко кохає Андрія, але вимушена йти заміж за нелюбого Василя. Дотримуючись народних звичаїв, вона зберігає вірність чоловікові та народжує двох дітей — Маргаритку й Сашка. Саме розколеться і її сім'я. Чоловік Василь стане однією з «червоних мітел» на селі, буде боротися з її батьками та дядьками. Але найбільше її вразить в серце та душу названа сестра Ганнуся, яку вона підтримувала та якій допомагала, давала свої чобітки або дарувала намисто. З приходом нової влади вона стала Ганькою — «червоною шльондрою» й пиячкою й знущалася з колишньої подруги.

Також проти родини, під час колективізації, виступить і єдиний син Павла та Надії Чорножукових — Михайло. Він, який завше не хотів «гнути спину» з батьками разом з пияками та ледарями увійде до сільського комнезаму. Також і чоловік Ольги — разом зі своїми батьками перейшов на бік «Совєтов», він став бригадиром колгоспу та віддав усе нажите в сім'ї до колективного господарства, де гине худоба. Але з часом почали гинути й дорослі, й малі…

Герої роману[ред. | ред. код]

  • Родина Чорножукових:
    • бабуся Секлета — 95-річна сліпа глава родини, яку всі поважають й люблять. Вона принципово живе сама в старій хаті, де давно помер її чоловік Серафим.
    • Павло Серафимович — найстарший син, роботящий та багатий селянин, який з дружиною та дітьми багато працює на землі.
    • Надія, дружина Павла.
    • Їх діти:
      • Ольга — найстарша донька, мати шістьох дітей та на початку сюжету вона вагітна сьомою дитиною. Їй кориться в усьому чоловік Іван, але з початком колективізації стає бригадиром та все віддає до колгоспу.
      • Михайло — єдиний син. Він не хоче працювати, а грає на гармоніці. Стає на бік нової влади.
      • Варя, яку ще звуть Ластівка — наймолодша та улюблена донька. Одружується з Василем.
    • Гордій Серафимович — середній син, брат Павла, бондар.
    • Марія, дружина Гордія, швачка
    • Федір Серафимович, наймолодший брат Павла та Гордія. Він коваль, що має свою кузню.
    • Оксана, дружина Федора, не має дітей.
  • Улянида, знахарка, яка за декілька років до Голодомору, напророкує, що брат піде на брата, а син зрадить батьків. Через це небо розколеться навпіл і над селом буде чорна страшна хмара.
  • Кобзар Данила з хлопчиками-поводирями, які ходили селами й розповідали правду про голодомор.
  • Представники радянської влади та активісти:
    • Лупіков Іван Михайлович — уповноважений з ДПУ, ідейний комуніст, селяни його звуть «залупіков», намагається будь-що виконати план хлібозаготівель у селі.
    • Биков Григорій Тимофійович — присланий з райкому партієць, селяни його звуть «бик».
    • Щербак Кузьма Петрович — колгоспний парторг, уродженець Підкопаївки.
    • Степан Жаб'як — голова сільради.
    • Семен Ступак — голова колгоспу.

Активісти-комсомольці, колгоспники, частина з котрих стала членами комнезаму (комітету незаможних селян) або, «швидьків»,

  • Сусіди Чорножукових:
    • Ониска Пєтухова — глава сімейства, що постійно п'є.
    • Йосип та Семен — її сини, пияки та ледарі, що живуть у злиднях та в занедбаній хаті.
    • Богдан — хлопець-активіст.
    • Ганна Теслюк, спочатку найкраща подруга Варі, а потім її найбільший ворог.

Оцінка роману[ред. | ред. код]

Українська поетеса, прозаїк, тележурналістка Ольга Хвостова, що написала передмову до книги, високо оцінила цей роман Світлани Талан. Зокрема, вона зазначила: «За силою передачі надскладних емоцій і життєвих катастроф Світлана Талан наближається до нобелівської лауреатки Герти Мюллер. За глибиною і чіткістю зображення деталей голоду 1932—1933 років роман „Розколоте небо“ — до „Марії“ Уласа Самчука. За рівнем розуміння і відображення каральної системи СРСР роман близький до „Саду Гетсиманського“ Івана Багряного, визнаного класика української літератури ХХ століття.»[1].

У незалежному опитуванні та голосуванні роман «Оголений нерв» увійшов до десятки творів, написаних бездоганною українською мовою.[2]

Комісія з української літератури Науково-методичної експертизи ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти» Міністерства освіти та науки України схвалила роман для використання в загальноосвітніх навчальних закладах".[3]

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

  • 2014 — спеціальна нагороду «Вибір видавців» у номінації «Романи» на Міжнародному конкурсі «Коронації слова-2014»[4].
  • 2014 — Грамота Всеукраїнського літературної премії імені Олександри Кравченко (Девіль), заснованої Дніпропетровською обласною організацією НСПУ.
  • 2015 — лауреат П'ятого літературного конкурсу імені Володимира Дроцика у номінації «Прозова книга».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Хвостова Ольга. Філія пекла на землі // Талан Світлана. Розколоте небо: роман; передмова О. Хвостової. Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2014. С. 5-6
  2. 10 книг, написаних бездоганною українською мовою. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 26 листопада 2022.
  3. Протокол №1 від 25 січня 2018 року. ДНУ "Інститут модернізації змісту освіти".
  4. Воронцов, Павло (13 січня 2018). Світлана Талан: «Я пишу в жанрі реальних історій». Голос України (укр.). Процитовано 26 листопада 2022.

Посилання[ред. | ред. код]