Рудаков Єлисей Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Рудаков Єлисей Сергійович
Народився 27 квітня 1929(1929-04-27) (90 років)
Томськ
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність хімік
Alma mater Московський інститут тонкої хімічної технології
Посада завідуючий відділом Інституту фізико-органічної хімії та вуглехімії АН УРСР з 1972
Науковий ступінь член-кореспондент НАНУ
Член НАН України
Нагороди Державна премія України в галузі науки і техніки
Премія НАН України імені Л. В. Писаржевського

Єлисе́й Сергі́йович Рудако́в (* 27 квітня 1929, Томськ) — хімік радянських часів, знавець у галузі кінетики і аналізу та термодинаміки. 1972 — член-кореспондент АН УРСР. Лауреат 1982 року премії ім. Л. В. Писаржевського АН УРСР. 2003 — лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки. Лауреат 2012 року премії НАН України імені О. І. Бродського[1].

З життєпису[ред. | ред. код]

1952 року закінчив Московський інститут тонкої хімічної технології.

В 1952—1959 роках працює у Ленінградському науково-дослідному інституті нафтохімічних процесів, у 1959—67 — співробітник Новосибірського інституту органічної хімії Сибірського відділення АН СРСР.

В 1967—1972 роках керує лабораторією Інституту каталізу Сибірського відділення АН СРСР, одночасно працює у Новосибірському університеті.

З 1972 року завідує відділом Інституту фізико-органічної хімії та вуглехімії АН УРСР в Донецьку, в організації якого брав дієву участь.

Працював над розвитком методів термодинамічних функцій міжмолекулярної взаємодії та теорії перехідних станів гетеролітичних реакцій. Займався вивченням механізмів активації у алкілгалогенідів та алканів — зокрема, комплексами металів.

У вислідку тотих досліджень відкрив такі явища, як фронтальна реакція у розчинах, та реакція окислювального дегідрування алканів комплексами паладію.

Під його орудою захистили 5 докторських і 22 кандидатські дисертації.

Його монографії (всього разом 5):

  • 1968 — «Термодинаміка міжмолекулярної взаємодії», Новосибірськ,
  • 1985 — «Реакції алканів з окисниками, металокомплексами і радикалами у розчинах», Київ,
  • 1998 — «Молекулярна, квантова і еволюційна термодинаміка (розвиток і спеціалізація методу Гіббса)», Донецьк.

Загалом написав понад 400 наукових робіт.

Має 27 авторських свідоцтв і патентів, зокрема

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]