Підгорний Руслан Віталійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Підгорний.
Руслан Підгорний
Персональні дані
Дата народження 25 липня 1977(1977-07-25) (47 років)
Місце народження Вінниця, Українська РСР, СРСР
Країна Україна Україна
Зріст 1.80 м[1]
Вага 70 кг[1]
Командна інформація
Тип гонщика Роздільник
Професійні команди
2000
2001
2002
2003
2004
2004
2005—2007
2008
2009—2010
2011
 Zoccorinese[2]
Site[2]
De Nardi[2]
Marchiol[2]
LPR[2]
Centro Convenienza Esse[2]
Tenax[2]
LPR[2]
ISD[2]
Vacansoleil[2]

Підгорний Руслан Віталійович (25 липня 1977, Вінниця[3]) – український професійний велогонщик, який виступав за такі команди, як De Nardi, Marchiol, LPR, Tenax, ISD та ін.[2] В 2011 році завершив професійну кар’єру. Останньою командою для українця стала голландська Vacansoleil-DCM.[3] За свою кар’єру Підгорний ставав чемпіоном світу в командній гонці переслідування на треку в 1998 році (разом із Олександром Симоненком, Сергієм Матвєєвем і Олександром Феденком), дворазовим чемпіоном Європи на треку в індивідуальній гонці і груповій гонці в 1999 році, чемпіоном України в 2008 році, а також брав участь в Олімпіаді 2008 року. Заслужений майстер спорту.[1][4]

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Велоспортом Підгорний почав займатися у 12 років. Його першим тренером був Василь Михайлович Пастернак[1]. У 15 років він потрапив у Білу Церкву в Центр олімпійської підготовки КОСДЮШОР «Промінь», де його тренером став Чмирук Дмитро Архипович. До 1997 року в основному виступав на треку, іноді – на шосе, входив до резерву Олімпійської збірної. З 1997 року Руслан Підгорний приєднався до збірної України в Італії. За цей рік він проїхав 80 шосейних стартів, завдяки чому потрапив до основного складу збірної України[3]. Також він зайняв друге місце в Чемпіонаті України (шосе)[2]. В 1998 році Підгорний став чемпіоном світу в командній гонці переслідування на треку (на той момент йому було 21). В 1999 році він став дворазовим чемпіоном Європи на треку в категорії «Under 23» в індивідуальній гонці і груповій гонці. В 2000 році виступав разом у італійській команді з такими велогонщиками, як Ярослав Попович, Руслан Грищенко і Сергій Матвєєв[3].

В 2002 році Руслан Підгорний підписав контракт із професійною командою De Nardi. Того ж року він зайняв друге місце у Чемпіонаті України (шосе). З 2003 року Підгорний працює у італійській команді Marchiol. Він займає перше місце у Giro della Regione Friuli Venezia Giulia і в генеральній класифікації Giro del Veneto (b). У 2004 році Руслан спершу переходить до ірландської команди LPR Brakes-Farnese Vini, згодом – до Centro Convenienza Esse, а також займає перші місця у Giro del Medio Brenta і Giro del Casentino[2].

У 2005 році українець підписав контракт з ірландським Tenax-Menikini, у складі якого виступав по 2007 рік. За час виступів за цю команду Підгорний зміг зайняти безліч призових місць на італійських й австрійських етапах (в тому числі перше місце на Trofeo Matteotti й на третьому етапі Brixia Tour Passo Maniva). У 2008 році Руслан захищає кольори ірландської команди LPR Brakes-Farnese Vini. У цьому році він здобуває перше місце в Чемпіонаті України (який проходив у Севастополі), і також займає третє місце в Генеральній Класифікації австрійського турніру Österreich-Rundfahrt.[2] Окрім цього, Підгорний взяв участь в Олімпіаді 2008 (Пекін) в індивідуальній груповій гонці (245, 4 км), де довгий час лідирував, але потім здав позиції і в результаті зайняв 53 місце. На запитання, чи міг він виступити краще, Руслан Підгорний відповів:

Ліві лапки Звісно, я міг виступити краще. Але сталось так, що не було особистого тренера або наставника, якому можна було б довіритися, який міг би вести всю гонку. Чесно зізнатися, я занервував, що поїхав у відрив так рано, та й не очікував, що білорус, який «втік» зі мною, здасть свої позиції. По ходу гонки можна було змінити тактику, але не було зв’язку з тренерами, і я не знав, що відбувається ззаду. Гонка йшла в сліпу. Я відчував, що знаходжусь в хорошій формі, але показати найкращий результат через ряд причин не вдалося.[1] Праві лапки

В 2009 році Підгорний підписав контракт з ISD, де виступав по 2010 рік. У складі цієї команди він переміг на першому етапі Brixia Tour. В 2011 році українець виступав за голландську команду Vacansoleil, яка стала останньою у його кар’єрі.[2] [3]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Руслан Підгорний має вищу освіту, закінчив Вінницький державний університет ім. М. Коцюбинського. Проживає в місті Біла Церква.

Вперше одружився 2002 року, дружина — Вікторія, з якою він познайомився на змаганнях. Від першого шлюбу має доньку Анастасію. В 2012 розлучився з Вікторією. В 2015 одружився з вінничанкою Анною Миколаївною Гончар, яка після одруження взяла прізвище Підгорна. Донька від другого шлюбу — Аліса — народилася в 2015 року.

Хобі — музика.[1] Є засновником журналу «Велотрафік».[3]

Досягнення

[ред. | ред. код]
  • 1997
    • Друге місце в Чемпіонаті України (шосе)
  • 1998
    • Чемпіон світу в командній гонці переслідування на треку в 1998 році (разом із Олександром Симоненком, Сергієм Матвєєвим і Олександром Феденком)
  • 1999
    • Дворазовий чемпіон Європи на треку в індивідуальній гонці і груповій гонці
  • 2002
    • Друге місце в Чемпіонаті України (шосе)
  • 2003
    • Перше місце в Генеральній Класифікації Giro della Regione Friuli Venezia Giulia
    • Перше місце в Генеральній Класифікації Giro del Veneto (b)
  • 2004
    • Перше місце в Giro del Medio Brenta
    • Перше місце в Giro del Casentino
    • Перше місце в Генеральній Класифікації Gran Premio Industria del Cuoio e delle Pelli
  • 2006
    • Перше місце в Trofeo Matteotti
  • 2007
    • Друге місце в Чемпіонаті України (шосе)
    • Перше місце на третьому етапі Brixia Tour Passo Maniva
  • 2008
    • Перше місце в Чемпіонаті України (шосе)
    • Третє місце в Генеральній Класифікації Österreich-Rundfahrt
    • 53 місце на Олімпійських Іграх 2008
  • 2009
    • Друге місце в Генеральній Класифікації Österreich-Rundfahrt
    • 15 місце в Генеральній Класифікації Volta a Portugal
  • 2010
    • Перше місце на першому етапі Brixia Tour (Palazzolo)
  • 2011
    • 101 місце в Генеральній Класифікації Vuelta a España[2]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е Руслан Підгорний: «Мрію виступити на «Джиро д`Італія».[недоступне посилання з липня 2019]
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т Руслан Підгорний на www.cyclingarchives.com.
  3. ↑ а б в г д е Руслан Підгорний: це дуже великий ризик. Архів оригіналу за 21 червня 2015. Процитовано 18 липня 2013.
  4. ↑ Інтерв’ю isport.ua. Архів оригіналу за 19 червня 2013. Процитовано 18 липня 2013.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Підгорний_Руслан_Віталійович&oldid=39842756