Сегментація (мовознавство)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Сегментація — лінійне членування мовного потоку на складові відрізки, звані сегментами. Найменшим сегментом мовлення вважають звук, найбільшим — фразу. Сегменти протиставляються нелінійним суперсегментним (надсегментним) одиницям мови:

  • просодичним елементам (довгота, тон, інтонація, мелодика, ритм, інтенсивність);
  • показникам стику сегментних одиниць.

Інша класифікація поділяє суперсегментні одиниці на суперсегментні фонеми (хронеми для довготи, тонеми для тону, фонеми стику і ін.) і суперсегментні морфеми, що регулярно беруть участь у вираженні граматичних значень одиниці.

Сегмент характеризується відтворюваністю в різних ланцюжках «без втрати тотожності». Результати сегментації різних висловлювань служать власне для виявлення одиниць мови.

Посилання[ред. | ред. код]