Синдром грушоподібного м'яза
Синдром грушоподібного м'яза — це больовий синдром в ділянці сідниць, з поширенням болю в ділянки паху, верхньої частини стегна та гомілки.[1]
Згідно із визначенням синдрому, сідничний нерв стискається або іншим чином подразнюється грушоподібним м'язом, що викликає біль, поколювання та оніміння у стегні/сідниці та вздовж перебігу сідничного нерва, що іррадіює до нижньої частини стегна та ноги. Це одне з уражень, котре викликає біль у задній частині стегна. Синдром не має зовнішніх проявів.
Є два тести, завдяки яким можна діагностувати синдром: FAIR-тест, котрий вимірює затримку провідності у сідничному нерві під час контрактури грушеподібного м'яза. Інший — МРН (магнітно-резонансна нейрографія), підтип МРТ, котрий висвітлює запалення власне у нервах. Стверджують, що найважливішим критерієм є виключення радикуліту у результаті компресії/перерозтягнення спинномозкових корінців, як у диску, ураженому грижею. Однак таке стиснення може бути присутнім при даному синдромі, але не бути його причиною, внаслідок радикуліту у загальній клінічній картині синдрому грушеподібного м'яза. Час відновлення коливається від кількох днів до шести тижнів чи навіть більше для повного відновлення.
Симптоми[ред. | ред. код]
Синдром ніколи не протікає приховано. Він заявляє про себе відразу, не даючи спокою пацієнтові. Головна ознака — різкий біль в області таза, що стихає в положенні сидячи або лежачи при розведенні ніг та посилюється при закиданні ноги на ногу, вставанні. Характер болю — тупий, ниючий, іноді прострілюючий. Виявляється характерна метеозалежність: при зміні погоди біль посилюється. Часто наростання больових відчуттів відбувається в теплому приміщенні в нічний час доби.
Без належного лікування синдром грушеподібного м'яза може призвести до розвитку таких захворювань як остеохондроз, люмбалгія, радикуліт, грижа чи протрузія хребта. Часто синдром грушеподібного м'яза виникає у спортсменів через неправильну техніку виконання вправ, а також у городників і офісних працівників.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Півторак В. І. та ін., 2019, (С.94)
Джерела[ред. | ред. код]
- Р.О. Сергієнко, М.М. Орос. Тазовий біль: неврологічні та ортопедичні аспекти // Медична газета «Здоров’я України». — 2016. — № 3 (38) (вересень). — С. 31-32. Архівовано з джерела 23 червня 2019. Процитовано 23 червня 2019.
- Клінічна анатомія нижньої кінцівки / Півторак В. І., Волошин М. А., Григор'єва О. А. та ін.. 2019, 152 с. ISBN 978-966-382-742-1 (С.94-96)(Архів. webcache.googleusercontent.com. Архів оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 20 січня 2022.)
