Система Петра Великого

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олексій Бестужев-Рюмін

Система Петра Великого, також доктрина Бестужева-Рюміна — зовнішньополітична доктрина Російської імперії, сформульована її канцлером Олексієм Бестужевим-Рюміним після призначення його на посаду в 1744 році[1].

Щоб додати своїм пропозиціям більшої ваги, сподіваючись здобути підтримку імператриці Єлизавети, доньки Петра I, Бестужев-Рюмін надав їм ім'я імператора, який помер майже за двадцять років до того. При цьому канцлер переконував, що його доктрина і справді відповідала намірам та настановам Петра I.

Метою зовнішньої політики Росії Бестужев-Рюмін визначив панування над Європою, використання в інтересах Росії сприятливої міжнародної кон'юнктури[2].

Досягти мети він планував за допомогою союзу з «морськими» державами, Британією та Нідерландами, утримання якнайкращих відносин з Австрією (принаймні публічно), активне втручання у внутрішньонімецькі справи, зокрема для стримування амбіцій Пруссії, та посилення контролю над Річчю Посполитою[3].

Так звана «Дипломатична революція» 1756 року призвела до зближення Росії з Францією й унеможливила союз з Британією, на який сподівався Бестужев-Рюмін. Канцлер зрештою потрапив в опалу, проте його наступник Михайло Воронцов[ru] дотримувався мети «системи Петра Великого» та деяких її пунктів. З приходом до влади Катерини II Микита Панін спробував відродити ідеї Бестужева-Рюміна в проєкті «Північний аккорд[ru]», але він успіху не мав.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Киндинов, М. А. «Система Петра Великого»: к вопросу о дипломатии канцлера А. П. Бестужева-Рюмина (1748—1756 гг.) / М. А. Киндинов // Научный диалог. — 2015. — Вип. № 8. — С. 36-54. Архівовано з джерела 27 січня 2024. Процитовано 2024-01-27.
  2. Архив князя Воронцова. Книга 2: Бумаги графа Михаила Илларионовича Воронцова / [сост. Бартенев П. И.]. М., 1871, с.21
  3. Олексій Мустафін. «Заповіт Петра» і англосакси. Еспресо. 2023-08-18.

Джерела[ред. | ред. код]