Сорочинськ
| місто Сорочинськ | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| рос. Сорочинск | |||||
| |||||
| |||||
| Країна |  Росія
| ||||
| Суб'єкт Російської Федерації | Оренбурзька область | ||||
| Міський округ | Сорочинський | ||||
| Код ЗКАТУ: | 53427000000 | ||||
| Код ЗКТМО: | 53727000001 | ||||
| Основні дані | |||||
| Час заснування | 1737 | ||||
| Статус міста | 1945 | ||||
| Населення | 29249 осіб (2010[1]) | ||||
| Площа | 55,93 км² | ||||
| Телефонний код | +7 35346 | ||||
| Географічні координати: | 52°26′00″ пн. ш. 53°09′00″ сх. д. / 52.4333333333607782833496458° пн. ш. 53.15000000002777369445539080° сх. д.Координати: 52°26′00″ пн. ш. 53°09′00″ сх. д. / 52.4333333333607782833496458° пн. ш. 53.15000000002777369445539080° сх. д. | ||||
| Вебсторінка | sorochinsk56.ru | ||||
| Мапа | |||||
  Сорочинськ  Сорочинськ | |||||
|
| |||||
|
| |||||
.png)
.png)
Соро́чинськ (рос. Сорочинск) — місто, адміністративний центр Сорочинського міського округу Оренбурзької області, Росія.
Географія[ред. | ред. код]
Місто розташоване в Передураллі, на лівому березі річки Самара (притока Волги), за 170 км на північний захід від Оренбургу та за 250 км на південний схід від міста Самара. Поруч з містом розташоване Сорочинське водосховище.
Історія[ред. | ред. код]
Фортеця була призначена для будівництва в кінці річки Сорочки при впадінні її в річку Самара[2][3]. Навесні 1737 року Петро Семенович Бахметьєв (тесть І. К. Кирилова), прибувши на місце призначеного будівництва, виявив велику воду і змушений був переміститися вище за течією річки Самара до двох кам'яних менгірів, які існують й досі на розі вулиць Фрунзе та Володарського. Тут почалося будівництво Сорочинської фортеці. Першим отаманом фортеці, в якій на той час проживало 200 служивих людей, в 1737 році був Олексій Соколов, тридцятишестирічний осавул з яїцьких козаків.
З XIX століття — село Сорочинське. Статус міста отримало 16 травня 1945 року.
Населення[ред. | ред. код]
Населення — 29249 осіб (2010; 30136 у 2002[4]).
Господарство[ред. | ред. код]
Важливу роль відіграє видобуток нафти, також Сорочинська — центр переробки сільськогосподарської сировини[5]. М'ясокомбінат, комбінат хлібопродуктів[5]. У Сорочинському окрузі близько 150 нафтових свердловин.
Залізнична станція Сорочинська Південно-Уральської залізниці. Це був останній вокзал, побудований між Самарою і Оренбургом в 1877 році.
Джерела[ред. | ред. код]
- Аркуш карти N-39-131 Сорочинск. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1986 р. Видання 1992 р. (рос.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Дані перепису населення 2010 року
- ↑ Історія міста. Архів оригіналу за 14 квітня 2015. Процитовано 25 лютого 2016.
- ↑ Історія міста (офіційний сайт). Архів оригіналу за 4 жовтня 2013. Процитовано 25 лютого 2016.
- ↑ Дані перепису населення 2002 року
- ↑ а б Економіка. Архів оригіналу за 13 червня 2013. Процитовано 25 лютого 2016.
|
Це незавершена стаття з географії Оренбурзької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||
| |||||||
)/N39-131%20%20%20СОРОЧИНСК%20%2086-92.jpg){kind=link}