Пеленська Ірина: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
вікі, категорія
Рядок 1: Рядок 1:
'''Винницька Ірина''' (1906-1990) – українська письменниця, журналістка, громадська діячка, дружина Є. Ю. Пеленського.
'''Винницька Ірина''' (1906–1990) — українська письменниця, журналістка, громадська діячка, дружина Є. Ю. Пеленського.


==З біографії==
== З біографії ==


Народ. [[8 листопада]] [[1906]] р. у с. [[Грабовець]] тепер Богородчанського району Івано-Франківської обл., закінчила Стрийську гімназію, потім філологічний факультет Львівського університету (1933). Друкувалася у журналах „Молоде життя”, „Нова хата”, „Дажбог” та інших.
Народ. [[8 листопада]] [[1906]] р. у с. [[Грабовець]] тепер Богородчанського району Івано-Франківської обл., закінчила Стрийську гімназію, потім філологічний факультет Львівського університету (1933). Друкувалася у журналах «Молоде життя», «Нова хата», «Дажбог» та інших.


У роки війни родина Пеленських потрапила до Кракова, потім перебралася до Німеччини. У 1949 р. прибула до Австралії, заснувала Об’єднання українських жінок, пластові гуртки у Коврі.
У роки війни родина Пеленських потрапила до Кракова, потім перебралася до Німеччини. У 1949 р. прибула до Австралії, заснувала Об'єднання українських жінок, пластові гуртки у Коврі.


Редагувала жіночу сторінку в тижневику „Вільна Думка” ([[Сідней]]).
Редагувала жіночу сторінку в тижневику «Вільна Думка» ([[Сідней]]).


Обиралася головою Союзу українок Австралії, заступником голови Світової Федерації Українських Жіночих Організацій. Потім емігрувала до [[США]] (1962), мешкала спочатку в [[Філадельфія|Філадельфії]], потім [[Детройт]]і. Видавала журнал „Українка в світі”, працювала в редакції газети „Америка”, брала активну участь у громадському житті. Померла 4 січня 1990 р. у м. Детройті. Член Об’єднання українських письменників „Слово”, Науко-
Обиралася головою Союзу українок Австралії, заступником голови Світової Федерації Українських Жіночих Організацій. Потім емігрувала до [[США]] (1962), мешкала спочатку в [[Філадельфія|Філадельфії]], потім [[Детройт]]і. Видавала журнал «Українка в світі», працювала в редакції газети «Америка», брала активну участь у громадському житті. Померла 4 січня 1990 р. у м. Детройті. Член Об'єднання українських письменників «Слово», Наукового Товариства ім. Шевченка.

вого Товариства ім. Шевченка.
==Творчий доробок==
== Творчий доробок ==
Автор повістей „Христина” (1939), „Музика” (1944), збірок новел „Кам’яна сокира” (1948), „Горіхове лушпиння” (1949), творів для дітей, праць про нову українську літературу.
Автор повістей «Христина» (1939), «Музика» (1944), збірок новел «Кам'яна сокира» (1948), «Горіхове лушпиння» (1949), творів для дітей, праць про нову українську літературу.


: Окремі твори:
: Окремі твори:


* Винницька І. З воєнного нотатника (Відбитка з „Краківських вістей”). – Краків, 1940. –38 с.
* Винницька І. З воєнного нотатника (Відбитка з «Краківських вістей»). — Краків, 1940. −38 с.
* Винницька І. Кам’яна сокира. Оповідання. – Нью-Йорк, 1967. – 71 с.
* Винницька І. Кам'яна сокира. Оповідання. — Нью-Йорк, 1967. — 71 с.
* Винницька І. Музика: Повість. – Буенос-Айрес: Вид-во М. Денисюка, 1954. – 211 с.
* Винницька І. Музика: Повість. — Буенос-Айрес: Вид-во М. Денисюка, 1954. — 211 с.
* Винницька-Пеленська І. Стихії // Слово. Збірник 7. – Едмонтон, 1978. – С.71-73.
* Винницька-Пеленська І. Стихії // Слово. Збірник 7. — Едмонтон, 1978. — С.71-73.

==Лiтература==
== Лiтература ==
* Винницька Ірина // Енциклопедія Українознавства: Словникова частина / Голов. ред. В.Кубійович. Репринт. відтворення. – К., 1993. – Т. 1. – С. 248.
* Винницька Ірина // Енциклопедія Українознавства: Словникова частина / Голов. ред. В.Кубійович. Репринт. відтворення. — К., 1993. — Т. 1. — С. 248.
* Пеленська-Прокоп Лада. Бл. п. Ірина Пеленська // Альманах українського часопису „Вільна думка” та Фундації українознавчих студій в Австралії. – Сідней, 1994. – С. 804-805.
* Пеленська-Прокоп Лада. Бл. п. Ірина Пеленська // Альманах українського часопису «Вільна думка» та Фундації українознавчих студій в Австралії. — Сідней, 1994. — С. 804–805.
* Романенчук Б. Винницька Ірина // Азбуковник. Енциклопедія української літератури. – Філадельфія: Київ, 1973. – Т. 2. – С. 107-108.
* Романенчук Б. Винницька Ірина // Азбуковник. Енциклопедія української літератури. — Філадельфія: Київ, 1973. — Т. 2. — С. 107–108.
* Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. - Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. - 516 с.
* Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.






[[Категорія:Українські письменники]]
[[Категорія:Українські письменники]]
[[Категорія:уродженці Богородчанського району]]
[[Категорія:народились 8 листопада]]
[[Категорія:українці Австралії]]
[[Категорія:діячі НТШ]]
[[Категорія:померли 4 січня]]

Версія за 18:15, 12 листопада 2012

Винницька Ірина (1906–1990) — українська письменниця, журналістка, громадська діячка, дружина Є. Ю. Пеленського.

З біографії

Народ. 8 листопада 1906 р. у с. Грабовець тепер Богородчанського району Івано-Франківської обл., закінчила Стрийську гімназію, потім філологічний факультет Львівського університету (1933). Друкувалася у журналах «Молоде життя», «Нова хата», «Дажбог» та інших.

У роки війни родина Пеленських потрапила до Кракова, потім перебралася до Німеччини. У 1949 р. прибула до Австралії, заснувала Об'єднання українських жінок, пластові гуртки у Коврі.

Редагувала жіночу сторінку в тижневику «Вільна Думка» (Сідней).

Обиралася головою Союзу українок Австралії, заступником голови Світової Федерації Українських Жіночих Організацій. Потім емігрувала до США (1962), мешкала спочатку в Філадельфії, потім Детройті. Видавала журнал «Українка в світі», працювала в редакції газети «Америка», брала активну участь у громадському житті. Померла 4 січня 1990 р. у м. Детройті. Член Об'єднання українських письменників «Слово», Наукового Товариства ім. Шевченка.

Творчий доробок

Автор повістей «Христина» (1939), «Музика» (1944), збірок новел «Кам'яна сокира» (1948), «Горіхове лушпиння» (1949), творів для дітей, праць про нову українську літературу.

Окремі твори:
  • Винницька І. З воєнного нотатника (Відбитка з «Краківських вістей»). — Краків, 1940. −38 с.
  • Винницька І. Кам'яна сокира. Оповідання. — Нью-Йорк, 1967. — 71 с.
  • Винницька І. Музика: Повість. — Буенос-Айрес: Вид-во М. Денисюка, 1954. — 211 с.
  • Винницька-Пеленська І. Стихії // Слово. Збірник 7. — Едмонтон, 1978. — С.71-73.

Лiтература

  • Винницька Ірина // Енциклопедія Українознавства: Словникова частина / Голов. ред. В.Кубійович. Репринт. відтворення. — К., 1993. — Т. 1. — С. 248.
  • Пеленська-Прокоп Лада. Бл. п. Ірина Пеленська // Альманах українського часопису «Вільна думка» та Фундації українознавчих студій в Австралії. — Сідней, 1994. — С. 804–805.
  • Романенчук Б. Винницька Ірина // Азбуковник. Енциклопедія української літератури. — Філадельфія: Київ, 1973. — Т. 2. — С. 107–108.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пеленська_Ірина&oldid=10910086