Розпорядження (правомочність): відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Dgho (обговорення | внесок) Створена сторінка: {{Пишу}} Розпорядження (також право розпорядження) - можливість власника речі визначати... |
Dgho (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Пишу}} |
{{Пишу}} |
||
Розпорядження (також право розпорядження) - можливість власника речі визначати її юридичну долю. |
Розпорядження (також право розпорядження, {{lang-la|ius abutendi}}) - можливість власника речі визначати її фактичну і юридичну долю. |
||
Одна з трьох класичних правомочностей власника (поряд з [[володіння]]м і [[користування]]м)<ref>Якщо володіння і користування можуть належати не лише власникові, а й іншим особам, то право розпорядження належить, як правило, лише власнику. Винятки становлять випадки примусового вилучення майна у власника (націоналізація, конфіскація, реквізиція, примусовий продаж тощо).</ref>. |
|||
Визначення фактичної долі речі полягає в можливості зміни її фізичної суті аж до повного знищення. Юридична доля речі може бути визначена шляхом передачі права власності іншій особі або шляхом відмови від права на річ. |
|||
Право розпорядження в об'єктивному розумінні є сукупністю правових норм, з допомогою яких закріплюється можливість визначити юридичну чи фактичну долю речі (майна). |
|||
Право розпорядження реалізується через припинення або обмеження належного суб'єктові права власності. Наприклад, продаж, дарування, заповідання або навіть знищення майна<ref>У деяких випадках розпорядження майном обмежено законом. Наприклад, у громадянина, який не забезпечує схоронності належного йому майна, яке є пам'яткою історії і культури, це майно може бути викуплено державою.</ref>. |
|||
Акт розпорядження майном, який здійснюється власником щодо належної йому речі, завжди є юридичним актом. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім. |
|||
Право розпорядження майном може бути обмежене законом в інтересах суспільства (наприклад, заборона на реалізацію земельних ділянок іноземним особам). |
|||
== Див. також == |
|||
== Примітки == |
|||
{{reflist}} |
|||
== Джерела == |
|||
* [http://yurist-online.com/ukr/uslugi/yuristam/literatura/chiv_pravo/071.php Зміст права власності] |
|||
* [http://pidruchniki.com/1753060746194/pravo/zmist_prava_vlasnosti Цивільне право України. Зміст права власності] |
|||
* [http://studopedia.org/1-144054.html Студопедія. Зміст права власності] |
|||
Версія за 19:58, 11 грудня 2014
 | Ця стаття в процесі редагування певний час. Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зробив користувач Dgho (внесок, журнали) о 19:58 UTC (5142007 хвилин тому). |
Розпорядження (також право розпорядження, лат. ius abutendi) - можливість власника речі визначати її фактичну і юридичну долю.
Одна з трьох класичних правомочностей власника (поряд з володінням і користуванням)[1].
Визначення фактичної долі речі полягає в можливості зміни її фізичної суті аж до повного знищення. Юридична доля речі може бути визначена шляхом передачі права власності іншій особі або шляхом відмови від права на річ.
Право розпорядження в об'єктивному розумінні є сукупністю правових норм, з допомогою яких закріплюється можливість визначити юридичну чи фактичну долю речі (майна).
Право розпорядження реалізується через припинення або обмеження належного суб'єктові права власності. Наприклад, продаж, дарування, заповідання або навіть знищення майна[2].
Акт розпорядження майном, який здійснюється власником щодо належної йому речі, завжди є юридичним актом. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім.
Право розпорядження майном може бути обмежене законом в інтересах суспільства (наприклад, заборона на реалізацію земельних ділянок іноземним особам).
Див. також
Примітки
- ↑ Якщо володіння і користування можуть належати не лише власникові, а й іншим особам, то право розпорядження належить, як правило, лише власнику. Винятки становлять випадки примусового вилучення майна у власника (націоналізація, конфіскація, реквізиція, примусовий продаж тощо).
- ↑ У деяких випадках розпорядження майном обмежено законом. Наприклад, у громадянина, який не забезпечує схоронності належного йому майна, яке є пам'яткою історії і культури, це майно може бути викуплено державою.