Користування

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Користува́ння — добування з речей їхніх корисних властивостей (наприклад, збирати врожай, вживати продукти харчування, носити одяг і взуття)[1][2]. Одна з трьох класичних правомочностей власника (нарівні з володінням і розпорядженням).

Користуватися можна як речами, так і послугами, а також нематеріальними сутностями (наприклад, мовою, пільгою).

Право користування в об'єктивному значенні — це правові норми, які встановлюють порядок добування корисних властивостей речей для задоволення потреб власника чи інших осіб.

Право користування у суб'єктивному значенні (лат. ius utendi) — це закріплена нормами права (тобто юридично забезпечена) можливість добування корисних властивостей речі для задоволення потреб власника чи інших осіб[3].

Користування може бути платним і безоплатним, строковим і безстроковим, законним і незаконним (без достатніх правових підстав)[4], а також розрізняється залежно від об'єкта користування. Так, виділяють користування землею, користування надрами, загальне природокористування тощо.

Деякі види діяльності, в основі яких лежить користування, мають власні назви (наприклад, найм, прокат, лізинг, кредит).

Див. також[ред.ред. код]


Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]