Проєкт MOSE: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Zvr (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Zvr (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Пишу}} |
{{Пишу}} |
||
'''Проект MOSE''' ( акронім від {{lang-it|Mo dulo S perimentale E lettromeccanico}}, Експериментальний електромеханічний модуль) - технічний проект, призначений для захисту від [[повені у Венеції|повеней Венеції]] та інших населених пунктів на узбережжі [[Венеціанська лагуна|Венеціанської лагуни]] в [[Італія|Італії]]. Це інтегрована система захисту, яка складається з низки мобільних шлюзів, що дозволяють ізолювати Венеціанську лагуну від [[Адріатичне море|Адріатичного моря]], коли приплив перевищує нормальний рівень (110 см) і може досягати 3 метрів. Разом з іншими додатковими заходами, такими як зміцнення берегів, підняття пристаней і захист берегів і поліпшення навколишнього простору що оточує лагуну, ці ар'єри будуть захищати Венецію від таких екстремальних ситуацій, як [[повінь]] і геоморфологічна деградація. Роботи з проекту розпочалися в 2003 році в протоках [[Лідо (острови)|Лідо]], [[Маламокко]] і [[Кіоджа]], що з'єднують лагуну з морем, і через які вода прибуває під час [[приплив]]ів. Проект здійснюється силами інженерів компанії [[FIAT]]. |
'''Проект MOSE''' ( акронім від {{lang-it|Mo dulo S perimentale E lettromeccanico}}, Експериментальний електромеханічний модуль) - технічний проект, призначений для захисту від [[повені у Венеції|повеней Венеції]] та інших населених пунктів на узбережжі [[Венеціанська лагуна|Венеціанської лагуни]] в [[Італія|Італії]]. Це інтегрована система захисту, яка складається з низки мобільних шлюзів, що дозволяють ізолювати Венеціанську лагуну від [[Адріатичне море|Адріатичного моря]], коли приплив перевищує нормальний рівень (110 см) і може досягати 3 метрів. Разом з іншими додатковими заходами, такими як зміцнення берегів, підняття пристаней і захист берегів і поліпшення навколишнього простору що оточує лагуну, ці ар'єри будуть захищати Венецію від таких екстремальних ситуацій, як [[повінь]] і геоморфологічна деградація. Роботи з проекту розпочалися в 2003 році в протоках [[Лідо (острови)|Лідо]], [[Маламокко]] і [[Кіоджа]], що з'єднують лагуну з морем, і через які вода прибуває під час [[приплив]]ів. Проект здійснюється силами інженерів компанії [[FIAT]]. |
||
Представник уряду [[Романо Проді]] в 2006 році заявив, що проект переглядається за бюджетних причин. [1] Проте в наступні роки проект був відновлений. |
|||
У січні 2008 року повідомлялося про готовність проекту на 63% і планувався запуск в експлуатацію до 2014 року. |
|||
Версія за 05:25, 16 липня 2017
 | Ця стаття в процесі редагування певний час. Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зробив користувач Zvr (внесок, журнали) о 05:25 UTC (3566133 хвилини тому). |
Проект MOSE ( акронім від італ. Mo dulo S perimentale E lettromeccanico, Експериментальний електромеханічний модуль) - технічний проект, призначений для захисту від повеней Венеції та інших населених пунктів на узбережжі Венеціанської лагуни в Італії. Це інтегрована система захисту, яка складається з низки мобільних шлюзів, що дозволяють ізолювати Венеціанську лагуну від Адріатичного моря, коли приплив перевищує нормальний рівень (110 см) і може досягати 3 метрів. Разом з іншими додатковими заходами, такими як зміцнення берегів, підняття пристаней і захист берегів і поліпшення навколишнього простору що оточує лагуну, ці ар'єри будуть захищати Венецію від таких екстремальних ситуацій, як повінь і геоморфологічна деградація. Роботи з проекту розпочалися в 2003 році в протоках Лідо, Маламокко і Кіоджа, що з'єднують лагуну з морем, і через які вода прибуває під час припливів. Проект здійснюється силами інженерів компанії FIAT.
Представник уряду Романо Проді в 2006 році заявив, що проект переглядається за бюджетних причин. [1] Проте в наступні роки проект був відновлений.
У січні 2008 року повідомлялося про готовність проекту на 63% і планувався запуск в експлуатацію до 2014 року.