Адріатичне море

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Адріатичне море
Adriatic Sea 02.PNG
42°46′32″ пн. ш. 15°25′33″ сх. д. / 42.77583299999999866° пн. ш. 15.42611100000000057° сх. д. / 42.77583299999999866; 15.42611100000000057
Довжина 820 км
Площа 132 000 км²
Найбільша глибина 1 230 м
Ширина 220 км
CS: Адріатичне море у Вікісховищі

Адріати́чне мо́ре (італ. mare Adriatico, еміл. Mèr Adriâtic, вен. Mar Adriàtico, неа. Mar Adriateco, словен. Jadransko morje, bs, алб. Deti Adriatik, лат. mare Hadriaticum) — напівзамкнуте море, висунута найдалі на північ частина Середземного моря, між Апеннінським і Балканським півсостровами[1][2][3]. Площа моря складає 132 тис. км²[1].

Назва[ред.ред. код]

Назва моря походить від античного порту Адрія[4], що розташовувався на узбережжі в дельті річок По і Адідже. Спочатку античні греки називали Адрією (грец. Adrias Kolpos) тільки північну частину моря, але пізніше ця назва перейшла на все море. У давніх римлян море називалось лат. Mare Seperum чи лат. Mare Hadriaticum.

Межі[ред.ред. код]

На півдні межею Адріатичного моря є протока Отранто, яка з'єднує його з Іонійським морем.

Фізико-географічне положення[ред.ред. код]

Омиває береги Італії, Хорватії, Чорногорії, Албанії, Словенії та Боснії і Герцеговини. На півдні протокою Отранто з'єднується з Іонічним морем[1][7]. Ширина від 93 до 222 км, довжина — 820 км.

Узбережжя[ред.ред. код]

Узбережжя моря можна чітко розділити на 3 ділянки:

Довжина Адріатичного узбережжя
Держава Довжина
материкового узбережжя
Довжина
узбережжя островів
Загальна довжина узбережжя Довжина
висхідної ліній[1]
Хорватія Хорватія 1777,3 4058 5835,3 526
Італія Італія 1249 23[2] 1272 926
Албанія Албанія 396 10 406 265
Чорногорія Чорногорія 249 11 260 92
Словенія Словенія 46,6 0 46,6 17
Боснія і Герцеговина Боснія і Герцеговина 21,2 0 21,2 10.5
Усього: 3739,1 4102 7841,1 1836,5
1 — відстань між крайніми точками берегової лінії кожної держави; 2 — острови внутрішніх лагун не враховано.

Море біля берегів глибоке, що сприяє судноплавству.

Найбільші затоки: Венеційська, Трієстська, Манфредонія, Дринська[9].

Півострови: на півночі Істрія, на півдні — Горгано, Пелещац.

Більшість островів знаходиться на далматинському узбережжі: Крк (405 км²), Црес (405 км²), Брач (395 км²), Хвар (300 км²), Паг (285 км²) и Корчула (276 км²). Поблизу Італії острови майже відсутні — П'яноса, Треміті[9].

Геологія і рельєф дна[ред.ред. код]

Пересічна глибина близько 200 м, найбільша — 1589 м[1]. Дно являє собою улоговину з ухилом з північного заходу (глибини 20—65 м) на південний схід[8]. У південно-східній частині моря западина з найбільшою глибиною. Донні відклади складають форамініферові піски й мули, поблизу берегів — галька, гравій, пісок[8]. Перспективні пошуки родовищ нафти й природного газу, особливо поблизу соляних куполів, на шельфі — мезозойські й палеогенові відклади[10].

Адріатичне море розділено на три басейни, північний є млководний і південний є найглибшим, з максимальною глибиною 1233 м. Підводний хребет Отранто розмежовує Адріатичне і Іонічне моря.

Адріатичне море розташовано на Адріатичній плиті, що була відокремлена від Африканської плити у мезозої. Рух цієї плити сприяв формуванню оточуючих гірських пасм і Апеннінського тектонічного підняття після його зіткнення з Євразійською плитою. У пізньому олігоцені було утворено Апеннінський півострів, що відокремив Адріатичний басейн від решти Середземномор'я. Всі типи осадових порід зустрічаються в Адріатиці, причому основна частина матеріалу, що транспортується річкою По та іншими. Західне узбережжя є рівнинне або терасоване, в той час як східне узбережжя має круте падіння з яскраво позначеним карстом.

Клімат[ред.ред. код]

Більша частина акваторії моря лежить в середземноморській області субтропічного кліматичного поясу, лише північна частина — в помірному[11]. Влітку переважають тропічні повітряні маси, взимку — помірні. Значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів. Влітку жарко, ясна і тиха погода; взимку відносно тепло, похмура вітряна погода і дощить[12]. У північній акваторії моря більш значні сезонні коливання температури повітря. Переважає циклонічна діяльність, погода мінлива[12].

Море із 3-х сторін оточене горами, що значно впливає на місцевий клімат: на півночі — Альпи, на сході — Динарське нагір'я, на заході — Апенніни[8]. Взимку велика хмарність і значні опади (60-70 % річної кількості), влітку переважно ясна погода з яскраво вираженими бризом[8]. Протягом року переважають місцеві вітри північних (бора на сході, містраль) і південних (сироко) напрямків, що досягають взимку штормової сили[7].

Гідрологія[ред.ред. код]

Температура води на поверхні в лютому +7…+13 °C, у серпні +24…+26 °C[1]. У глибинних шарах температура води +12…+12,5 °C[7]

Припливи неправильні подобові (до 1,2 м на півночі)[7][8].

Поверхневі морські течії утворюють циклональний кругообіг: вздовж північно-східного узбережжя на північний захід рухаються середземноморські води, вздовж південно-західного берега у зворотному напрямку — адріатичні води[8].

Гідрохімія[ред.ред. код]

Солоність морської води від 30 ‰ до 38 ‰ (на півдні)[1]. Більшість повноводних річок впадає в північній частині моря, опріснюючи північну акваторію. У глибинних шарах солоність 38…38,58 ‰[7].

Біологія[ред.ред. код]

Акваторія моря виокремлюється в самостійний морський екорегіон Адріатичного моря бореальної північноатлантичної зоогеографічні провінції[13]. У зоогеографічному відношенні донна фауна континентального шельфу до глибини 200 м відноситься до середземноморської провінції, перехідної зони між бореальною та субтропічною зонами[14].

Адріатичне море має досить багату флору і фауну. У морі росте більше 750 видів водоростей (червоні, бурі, зелені). У прибережній зоні безліч видів черевоногих (Gastropoda) і двостулкових молюсків (Bivalvia) з товстими міцними мушлями, що надійно захищають їх від ударів хвиль; голкошкірих і ракоподібних. На мілководді мешкають устриці (Ostreoida), мідії (Mytilus), морські блюдечка (Patella), морські їжаки(Echinoidea), морські огірки (Holothurioidea), невеличкі краби (Brachyura). У заростях водоростей плавають морські коники (Hippocampinae). На більшій глибині живуть великі ракоподібні — омари (Homarus), великі краби, а також восьминоги (Octōpoda), каракатиці (Sepiida), морські зірки (Asteroidea), запливають вугрі (Anguilla) і мурени (Muraena). Товща вод насичена планктоном і молоддю риб. Морські простори розрізають зграї сардин (Sardina), скумбрія (Scomber), пеламіда (Sarda sarda), тунці (Thunnus), макрель скумбрійовидна (Auxis rochei) і макрель-фрегат (Auxis thazard). Течії приносять безліч ніжних, прозорих медуз, гідроїдних поліпів, що світяться в ночі. З акул найбільш поширені карликова (Euprotomicrus bispinatus), колюча, або катран (Squalus), блакитна акули (Prionace glauca), морська лисиця (Raja clavata), на великих глибинах — ліхтарна колюча акула (Etmopterus spinax), зрідка велетенська акула (Cetorhinus maximus). З ссавців в Адріатичному морі мешкають дельфіни і тюлень-монах (Monachus monachus), що знаходиться під загрозою зникнення.

Історія[ред.ред. код]

Господарське використання[ред.ред. код]

Узбережжя Адріатичного моря з давніх часів щільно заселене, відзначається високим рівнем господарського розвитку. «Нафтові ворота» Європи для потоків вуглеводнів з Африки (Лівія) й Близького Сходу. Розвинене рибальство (сардини, скумбрієві), марикультура (устриці, мідії)[7]. На шельфі видобувають нафту, природний газ. На узбережжі курорти: Ріміні (Італія), Дубровнік, Спліт, Шибеник (Хорватія) та інші.

Морські порти[ред.ред. код]

Найбільші морські порти[15] на Адріатичному морі
Порт Держава Регіон Тоннаж
(млн тонн)
Пасажири
(млн осіб)
Анкона[16] Італія Італія Марке 10,573 1,483
Барі Італія Італія Апулія 3,197 1,392
Барлетта Італія Італія Апулія 1,390 -
Бріндізі Італія Італія Апулія 10,708 0,469
Венеція Італія Італія Венето 32,042 1,097
Дуррес[17] Албанія Албанія Дуррес 3,441 0,770
Кіоджа Італія Італія Венето 2,990 -
Копер[18] Словенія Словенія Словенська Істрія 18,000 0,100
Манфредонія Італія Італія Апулія 1,277 -
Монфальконе Італія Італія Фріулі-Венеція-Джулія 4,544 -
Ногаро Італія Італія Фріулі-Венеція-Джулія 1,475 -
Ортона Італія Італія Абруццо 1,340 -
Плоче[19] Хорватія Хорватія Дубровник-Неретва 5,104 0,146
Рабац Хорватія Хорватія Істрія 1,090 0,669
Равенна Італія Італія Емілія-Романья 27,008 -
Рієка[20] Хорватія Хорватія Приморсько-Ґораньє 15,441 0,219
Спліт Хорватія Хорватія Спліт-Далмація 2,745 3,979
Трієст Італія Італія Фріулі-Венеція-Джулія 39,833 -
Інформація, якщо не зазначено інше, взята з сайтів Національного інституту статистики Італії (італ. Istituto Nazionale di Statistica), станом на 2007 рік[21]; Бюро статистики Хорватії (хорв. Državni zavod za statistiku), станом на 2008 рік[22]. Відсутність даних пасажиропотоків для італійських портів означає, що кількість пасажирів за рік була меншою за 200 тис.

Туризм[ред.ред. код]

На невеликому Адріатичному узбережжі Словенії чотири курортних містечка — Копер, Ізола, Піран і Порторож. Узбережжя Хорватії відоме такими курортами, як Дубровник, Спліт, Шибеник, Макарська рів'єра (узбережжя між Брелою й Градацом), Пула, а також курортами Далматинських островів. Головний курортний район Чорногорії — Будванська рів'єра. У Боснії і Герцеговини всього один приморський курорт — Неум. Албанські курорти розташовані в районі Дурреса і на «Березі квітів» (узбережжя від Вльори до Саранді). На Італійському узбережжі Адріатичного моря користуються популярністю курорти Ріміні, Белларія-Іджеа-Марина, Каттоліка, Пескара, Галліполі, Венеціанська рів'єра (узбережжя між Лідо-ді-Єзоло і Ліньяно), Пальмова рів'єра (узбережжя від Маре Габічче до Сан-Бенедетто-дель-Тронто).

Туризм на узбережжі Адріатичного моря[23]
Держава Регіон Загалом місць
для відпочиваючих
(тис.)*
Місць у готелях
(тис.)
Ночівель на рік
(млн)
Албанія Албанія[24] 2,302
Боснія і Герцеговина Боснія і Герцеговина[25][26] Неум 6,0 1,81 0,280
Хорватія Хорватія 411,722 137,561 34,915
Італія Італія Фріулі-Венеція-Джулія 152,847 40,921 8,656
Венето 692,987 209,7 60,820
Емілія-Романья 440,999 298,332 37,477
Марке 193,965 66,921 10,728
Абруццо 108,747 50,987 33,716
Молізе 11,711 6,383 7,306
Апулія** 238,972 90,618 12,982
Чорногорія Чорногорія[27] 40,427 25,916 7,964
Словенія Словенія[28][29] 24,080 9,33 1,981
* — включно із місцями в готелях; ** — разом з узбережжям Іонійського моря.

Екологія[ред.ред. код]

Висока індустріалізація узбережжя, зростання міст, інтенсивний розвиток рекреаційних зон збільшують потенційний ризик небезпечних явищ для екології прибережної смуги.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е Адріатичне море / Українська радянська енциклопедія : [у 12-ти т.] / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  2. (англ.) Adriatic Sea / Britannica.
  3. (англ.) Adriatic Sea / New World Encyclopedia.
  4. (англ.) Adria / Britannica.
  5. Limits of Oceans and Seas, 3rd edition. International Hydrographic Organization. 1953. Процитовано 7 February 2010. 
  6. Marine Gazetteer Placedetails. marineregions.org. 
  7. а б в г д е ж (рос.) Адриатическое море // Краткая географическая энциклопедия. Том 1: Ааре — Дятьково. / Главный редактор Григорьєв А. А. — М.: Советская энциклопедия, 1960. — 563 с. з ілюстраціями та картами.
  8. а б в г д е ж Адриатическое море // Большая советская энциклопедия / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Тома 1–30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.).
  9. а б (рос.) Физико-географический атлас мира. — М.: Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  10. Средиземное море // Большая советская энциклопедия / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Тома 1–30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.).
  11. Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
  12. а б (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  13. (англ.) Mark D. Spalding et al. Marine Ecoregions of the World: A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas. BioScience Vol. 57 No. 7. July/August 2007. pp. 573—583. doi: 10.1641/B570707
  14. (рос.) Жизнь животных. Том 1. Беспозвоночные. / Под ред. члена-корреспондента АН СССР профессора Л. А. Зенкевича. — М. : Просвещение, 1968. — с. 576.
  15. Від 1 млн тонн на рік.
  16. (італ.) Aurtorita portuale di Ancona. Rapporto statistico 2011. — дані подано включно із портом Фальконара-Мариттіма.
  17. (англ.) «Durrës, a good business choice». Durrës' Chamber of Commerce and Industry. — Albania. p. 14.
  18. (словен.) «Ladijski pretovor v letu 2011».
  19. (англ.) «Capacities». Port of Ploče Authority. Дані включно із терміналом в Метковичу
  20. (англ.) General information The Port of Rijeka. — дані подано включно із терміналами у Бакарі, Бршиці і Омішалі.
  21. (італ.) Capitolo 19. Trasporti e telecomunicazioni.
  22. (англ.) (хор.) Traffic of ships, passengers and goods by harbour master's offices and statistical ports, 2008.
  23. (англ.) «Eurostat — Tourism». — дані Євростату.
  24. (алб.) «Treguesit statistikorë të turizmit» — статистика туристичних показників міністерства туризму, культури, молоді і спорту Албанії.
  25. (босн.) «Intervju: Načelnik općine Neum dr. Živko Matuško za BH. Privrednik» — інтерв'ю мера Неуму Живко Матушко для BH Privrednik.
  26. (босн.) «Pregled sektora turizma» — доповідь міністерства економіки Боснії і Герцеговини.
  27. (англ.) «Tourism». — дані статистичного бюро Чорногорії.
  28. (англ.) (словен.) «Tourism — Hotels, Slovenia, 2008—2010 — final data». Statistične informacije — Rapid Reports 16: 5. ISSN 1854—1275
  29. (англ.) (словен.) «Tourism». Statistical Yearbook of the Republic of Slovenia 2011. p. 423. ISSN 1318-5403

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]