Таро (карти)

Файл:Tarots cards deal whitebg.jpg

Сучасні французькі карти Таро

Карти Таро (від фр. Le Tarot, італ. tarocchi) - колода із 78 карт, що з'явилася у середньовіччя, що використовується в наші дні, переважно, для ворожіння. Карти Таро є системою графічних образів, які можуть бути оформлені як колода карт, коли вони використовуються для гри або ворожіння, а також можуть бути просто набором графічних образів (або навіть словесних описів образів), коли вони використовуються як символи.

Значення

Французьке слово «Таро» означає назва гри в карти (варіант Веселки). Крім французької мови у світі існують також інші мови в яких літера "Т" в кінці слова не читається. Крім того, нижче по тексту дається легенда про походження слова "ТАРОТ"; це слово єгипетського походження, а отже закінчення "от" говорить лише про множину жіночого роду. Італійське назву «Таро» - «Тароккі», - застосовується до колоди з 78 карт, що складається з 4 мастей по 14 карт кожна та 22 символічних карт-картин що відповідають за козирі. Оккультист XIX століття Еліфас Леві (Альфонс Констан) вважав Таро "сумою всіх наук, ключем до відповідей на всі питання".

Опис колоди карт Таро

Карти типової колоди Таро поділяються на дві великі групи: на козирі, так звані Старші аркани, і на Молодші аркани. Саме слово аркан походить від латинського слова arcanum, що означає «закритий», «таємний». Цей термін стосовно до Таро ввів французький оккультист Поль Крістіан (1863), а поділ арканів на старші (мажорні) та молодші - французький оккультист Елі Стар (1888).

Колода карт Таро може бути «скороченою», що складається тільки з козирів та «Дурака» (Старших Арканів), і «повної», що має також карти, що відносяться до чотирьох мастей (Молодші Аркани). У мастях виділяються фігурні та номерні карти, кількість та оформлення яких можуть мінятися. Присутність «Дурака» («Шута», «Крокоділа» та ін.) є необхідною, але не достатньою ознакою Таро. Кількість та сюжети козирів можуть мінятися.

До козирів відносяться 22 карти, кожна з яких має свою оригінальну назву. Їхні зображення, назви та приписувані значення арканів у кожній колоді свої. В різних оккультних школах розроблені також різні системи нумерації Старших арканів, їх астрологічних, алфавітних та інших «езотеричних» збігів. З цієї причини представники окремих шкіл сперечаються про те, чия система є «правильною». У класичному (найбільш поширеному) варіанті козирі мають назви: «Дурак» («Шут»), «Маг», «Жриця», «Імператриця», «Імператор», «Іерофант», «Закохані» («Вибір»), «Колісниця»,«Справедливість» («Правосуддя»),«Пустельник», «Колесо Фортуни», «Сила», «Повішаний», «Смерть», «Помірність» («Час»), «Диявол», «Вежа», «Зірка», «Місяць», «Сонце», «Страшний суд» («Суд»), «Світ».

Решта 56 карт, Молодші аркани, поділяються на чотири масті: жезли (палки), мечі, кубки (чаші), монети (пентаклі, диски). Таким чином, в колоді є по 14 карт кожної масті. З них 4 картки - фігурні картки, або так звані карти двору, на яких зображуються люди: король, королева, принц і паж (принцеса). Решту 10 карт масті є очковими, тобто мають вартість від одного очка до десяти. Одноочкові картки інакше називають тузами.

Походження Таро

Існує легенда, що у Стародавньому Єгипті був хpам, в якому було 22 кімнати, а на стінах кімнат були зображені символічні каpтини, від яких згодом виникли Великі Аpкани Таpо.

Інші дослідники вважають, що Таро виникло з Каббали (двадцять дві букви та десять Сефіpот Каббали - основа системи Таpо) і вважають вихідною точкою в істоpії Таро 300 рік нашої ери - приблизно дату створення "Сефер Йеціра", фундаментальної праці по Каббалі.

Карти Таро з'явилися в Італії на початку XV століття (1420-1440). Колоди, що дійшли до нас з тих часів являють собою розкішні картки ручної роботи, виконані для аристократії. На сьогоднішній день немає достовірної інформації про те, що карти з'явилися раніше. Іноді історію Таро намагаються розпочати з 1392 року, оскільки існує датований ним запис, згідно з яким у Жакміна Грінгоньє була замовлена колода карт для французького короля Карла VI, і деякі з цих карт до сих пір зберігаються у Парижі. Однак колода, що зберігається у Національній Бібліотеці - це колода ручної роботи кінця XV ст. північно-італійського типу. Тому, можливо, замовлена для короля колода була звичайною колодою для карточних ігор.

Тут відразу слід зробити зауваження, що переконання, ніби 52-карточна ігрова колода виникла від карт Таро - міф. Дійсно, найбільш ранньою документальною згадкою гральних карт є указ про заборону карткових ігор в Берні, датований 1367 роком. Але, як уже було відзначено, народження Таро прийнято датувати XV століттям, тобто більш пізнім терміном. Для Європи того часу не було секретом, що звичайні гральні карти прийшли з ісламського світу, про що свідчить запис італійського живописця Ніколо Кавелуццо, зроблений у 1379 році в хроніках його рідного міста: «введена в Віттербо гра в карти, яка прийшла з країни Сарацин і звана там "наіб"». Ці ранні карти мали чотири масті: чаша, меч, монета та ключки для поло (які європейці сприйняли як палиці) і фігури, які складаються з короля і двох чиновників-чоловіків. Лише пізніше Таро додасть до цього набору жіночу фігуру та 22 оригінальних козиря. Що стосується гральних карт зі звичними для нас мастями (трефами, піками, червами, бубнами), то їх у вжиток введуть французи незадовго до 1480 року. Ті, хто стверджує, що гральні карти походять від Таро, переконані, що доказом цього є джокер. На їхню думку, це єдиний вцілілий козир Таро («Шут»), а інші козирі були скасовані. Але, мабуть, це так само є хибною думкою. Джокер виник в США близько 1857 року і використовувався в якості т.зв. «дикої» карти в покері, або в якості старшого козиря у грі юккер.

Що стосується походження самої назви Таро, то відомо, що спочатку карти називалися «карти тріумфів (козирів)» (італ. carte da trionfi), однак біля 1530 р. італійське слово «tarocchi» (в од. ч. «tarocco») починає використовуватися, для того, щоб відрізнити гру з Таро від гри зі звичайними козирями (triumphs - trumps). Відразу ж відзначимо, як і звичайні гральні карти, Таро використовувалося саме в азартних цілях, а саме використовувалися в грі, що нагадує бридж. Ця гра була дуже популярна в Європі, у неї продовжують грати і зараз, особливо у Франції.