Перейти до вмісту

Ворожіння

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Частина серії статей на тему:
Традиційна релігія
«Різдвяні ворожіння», Микола Пимоненко, 1888 рік
Категорія Категорія Портал

Ворожі́ння, ворожба́ — угадування майбутнього чи минулого на картах і т. ін.;[1] ворожіння — дія за значенням «ворожити».[2] Прийоми чи обряди, що наявні в культурах багатьох народів і начебто дозволяють дізнатися майбутнє, пізнати непізнавані людським розумом сторони дійсності тощо.

Методики

[ред. | ред. код]
  • Аеромантія[en]: шляхом інтерпретації атмосферних умов.
  • Алектріомантія: шляхом спостереження за півнем, який клює зерно.
  • Алевромантія: борошном.
  • Астрологія: за рухом небесних тіл.
  • Астромантика: по зірках.
  • Провісник: за польотом птахів.
  • Аурамантія чиєюсь аурою або почуттями
  • Бази або чотири стовпи: по годинах, днях, місяцях і роках народження.
  • Бібліомантика: за книгами; часто, але не завжди, релігійні тексти.
  • Картомантія: граючи в карти, карти таро або карти оракула.
  • Карромантія[en]: візерунками в розплавленому або капаючому воску.
  • Хіромантія: за формою рук і лініями на долонях.
  • Хрономанія: за визначенням щасливих і нещасливих днів.
  • Ясновидіння: за допомогою духовного зору або внутрішнього зору.
  • Клеромантія: кидаючи жереб або кидаючи кістки чи каміння.
  • Холодне читання: за допомогою візуальних і звукових підказок.
  • Кристаломантія: за допомогою кришталевої кулі також називається спостеріганням.
  • Експатія: з нутрощів тварин Гаруспіком.
  • Читання по обличчю: за допомогою варіацій форми обличчя та голови.
  • Фен-шуй: через земну гармонію.
  • Гастромантія: шляхом вентрилоквізму на основі шлунка (історично).
  • Геомантія: за допомогою маркування на землі, піску, землі чи ґрунті.
  • Гаруспічність: печінкою принесених у жертву тварин.
  • Хорарна астрологія: астрологія того часу, коли було поставлене питання.
  • Водомантія: водою.
  • Ворожіння І-Цзин[en]: на стеблах деревію або монетах та І-Цзин.
  • Кауцим за допомогою пронумерованих бамбукових паличок, витрушених із трубки.
  • Літомантія: камінням або самоцвітами.
  • Молібдомантія: розплавленим металом після скидання в холодну воду.
  • Невіологія: через родимки, шрами або інші сліди на тілі.
  • Некромантія: мертвими, або духами чи душами мертвих.
  • Нефомантія: за формою хмар.
  • Нумерологія: за числами.
  • Онейромантія: за мріями.
  • Ономантика: за назвами.
  • Оніхомантія: форма хіромантії, яка дивиться на нігті.
  • Хіромантія: за лініями й буграми на руці.
  • Астрологія папуг: папуги збирають карти з ворожінням
  • Паперова ворожка: орігамі, що використовується в іграх про ворожіння.
  • Маятникове читання: за рухами підвішеного предмета (маятника).
  • Піромантія: дивлячись у вогонь.
  • Рабдомантія: ворожіння на паличках.
  • Ворожіння на руни (або рунічні ворожіння): за рунами.
  • Спостереження: дивлячись на відбиваючі об'єкти або в них.
  • Духова дошка: планшетою або розмовною дошкою.
  • Таромантія: за формою картографії з використанням карт Таро.
  • Тасеографія або тасеомантія: по чайному листю або кавовій гущі.

Ворожіння

[ред. | ред. код]

Загалом

[ред. | ред. код]

У сучасності, несхильні до повір'їв чи окультизму, люди задля вирішення спірних варіантів використовують монету, що за змістом теж є ворожінням.

Книга Змін — один з найдавніших пам'яток писемності у світовій цивілізації, на додаток, вона вважається однією з основ китайської древньої культури та філософії. Уже в VIII–VII століттях до нашої ери китайці пророкували майбутнє за цією системою, а створили її ще раніше — понад 3 тис. років тому.[3]

В Україні

[ред. | ред. код]

В українському народі в давнину ворожили не тільки відьми, волхви чи ворожбити, але й пересічні люди. Ворожили на різні «теми»: який буде рік, коли на Введення стільки-то води, а на Юрія трави; скільки на Введіння води, стільки влітку молока; хто перший прийде до хати (буде полазником) на Новий рік; якою буде доля у дівчини та інше. Найпопулярнішим днем для ворожіння в Україні є ворожіння в рамках Андріївського обряду[4].

Ворожіння у стародавні часи було необхідним елементом язичницького богослужіння. Особливо це стосується ворожіння жеребом, суть якого полягала в розгадуванні не надто складних знаків. Інколи для цього використовували трісочки, в яких один бік білий, а другий чорний (білий означав успіх, чорний — невдачу).

Скіфи ворожили за допомогою вербових гілочок та липової кори. Цим займалися енареї — жінкоподібні чоловіки, кому мистецтво пророкування, мовляв, дарувала сама Афродіта. Під час жертвоприношень також відбувалися ворожіння з метою довідатися про волю богів. Часто-густо вони вказували на жертву[5][6]. Подібне зафіксоване й у «Повісті временних літ» під 983 p.: жереб кидали на отроків і дівчат; на кого він випадав, того й приносили в жертву, бо нібито такою була воля богів[7].

Критичний аналіз

[ред. | ред. код]

Критики легко відкидають ворожіння як магічне мислення та марновірство.[8][9][10]

Скептик Берген Еванс припустив, що ворожіння є результатом «наївного вибору того, що сталося з маси речей, які не відбулися, розумного тлумачення двозначностей або нахабного оголошення неминучого».[11] Інші скептики стверджують, що ворожіння — це не що інше, як холодне читання.[12]

У практиці ворожінь було доведено велику кількість шахрайства.[13]

Ворожіння та те, як воно працює, викликає багато критичних питань. Наприклад, ворожіння відбувається за допомогою різних методів, таких як читання екстрасенсів і карти Таро. Подібним чином ці методи в основному базуються на випадкових явищах. Наприклад, астрологи вважають, що рух зірок на небі може вплинути на життя людини.[14] У випадку з картами Таро люди вірять, що зображення, зображені на картах, мають важливе значення для їхнього життя. Однак бракує доказів, які б підтверджували, чому такі речі, як-от зірки, мають будь-який вплив на наше життя.

Крім того, ворожіння та прогнози, зроблені, наприклад, за допомогою гороскопів, часто є досить загальними, щоб їх можна було застосовувати будь-кому. У холодному читанні, наприклад, читачі часто починають із загальних описів і продовжують конкретизувати на основі реакції, яку вони отримують від людини, життя якої вони передбачають.[15] Тенденція людей вважати загальні описи репрезентативними для себе була названа ефектом Барнума і вивчалася психологами протягом багатьох років.[15]

З усім тим, навіть за відсутності доказів, що підтверджують різноманітні методи ворожіння та численні шахрайства, які сталися серед читачів-екстрасенсів, ворожіння продовжує ставати популярним у всьому світі. Є багато причин привабливості ворожіння, наприклад те, що люди часто відчувають стрес, коли є невизначеність, і таким чином прагнуть отримати глибше розуміння свого життя.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Ворожба // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Ворожіння // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Повне керівництво для ворожіння І-Цзин і інтерпретації гексаграмм. Архів оригіналу за 1 квітня 2020.
  4. Ворожіння на Андрія. Архів оригіналу за 21 грудня 2009. Процитовано 6 грудня 2011.
  5. Геродот. Історія в дев'яти книгах. —К.: Наук, думка, 1993.
  6. М.Агбунов. Путешествие в загадочную Скифию. — М., 1989. — с.87-88.
  7. Повесть временных лет, ч. І, с.58.
  8. Pronko, Nicholas Henry. (1969). Panorama of Psychology. Brooks/Cole Publishing Company. p. 18
  9. Miller, Gale. (1978). Odd Jobs: The World of Deviant Work. Prentice-Hall. pp. 66–68
  10. Regal, Brian. (2009). Pseudoscience: A Critical Encyclopedia. Greenwood. p. 55. ISBN 978-0-313-35507-3
  11. Evans, Bergen. (1955). The Spoor of Spooks: And Other Nonsense. Purnell. p. 16
  12. Cogan, Robert. (1998). Critical Thinking: Step by Step. University Press of America. p. 212. ISBN 0-7618-1067-6
  13. Steiner, Robert A. (1996). Fortunetelling. In Gordon Stein. The Encyclopedia of the Paranormal. Prometheus Books. pp. 281—290. ISBN 1-57392-021-5
  14. Thagard, Paul R. (1978). Why astrology is a pseudoscience in The Philosophy of Science Association, 1978 Volume 1, pp. 223—234.
  15. а б Dutton, D.L. (1988). The Cold Reading Technique in Experientia, Volume 44, pp. 326—332

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]