Корнет (музичний інструмент): відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
м →Корнет-а-пістон: оформлення |
м →Корнет-а-пістон: оформлення |
||
| Рядок 11: | Рядок 11: | ||
Об'єм дійсного звучання корнета від е до с³ (мі малої октави — до третьої октави). Зазвичай використовується у [[транспонуючі інструменти|строї]] сі-бемоль (in B). Ноти пишуться без ключових знаків на тон (для корнета в строї Ля (in A) — на півтора тони) вище дійсного звучання. |
Об'єм дійсного звучання корнета від е до с³ (мі малої октави — до третьої октави). Зазвичай використовується у [[транспонуючі інструменти|строї]] сі-бемоль (in B). Ноти пишуться без ключових знаків на тон (для корнета в строї Ля (in A) — на півтора тони) вище дійсного звучання. |
||
Корнет має великі віртуозні можливості та більш м'який, порівняно з трубою, тембр. Корнет — це звичайний учасник духового оркестру, де виконує мелодійний голос. У симфонічному оркестрі використовуються порівняно рідко, як правило 1-2 корнети, партії яких пишуться частіше за все під партіями труб. Серед відомих прикладів використання корнетів у симфонічних творах — [[Гектор Берліоз|Г. Берліоз]] — симфонія «[[Гарольд в Італії]]»; [[Бізе|Ж. Бізе]] — музика до драми «Арлезіанка», [[Петро Чайковський|П. І. Чайковський]] — Італійське капричіо, «[[Франческа да Ріміні (Чайковський)|Франческа да Ріміні]]», «Неаполітанський танець» із балету Чайковського «[[Лебедине озеро]]». |
Корнет має великі віртуозні можливості та більш м'який, порівняно з трубою, тембр. Корнет — це звичайний учасник духового оркестру, де виконує мелодійний голос. У симфонічному оркестрі використовуються порівняно рідко, як правило 1-2 корнети, партії яких пишуться частіше за все під партіями труб. Серед відомих прикладів використання корнетів у симфонічних творах — [[Гектор Берліоз|Г. Берліоз]] — симфонія «[[Гарольд в Італії]]»; [[Бізе|Ж. Бізе]] — музика до драми «Арлезіанка», [[Петро Чайковський|П. І. Чайковський]] — «Італійське капричіо», «[[Франческа да Ріміні (Чайковський)|Франческа да Ріміні]]», «Неаполітанський танець» із балету Чайковського «[[Лебедине озеро]]». |
||
== Література == |
== Література == |
||
Версія за 17:50, 12 листопада 2017
Корне́т (італ. cornetto, фр. cornet — «ріжок»), цинк (нім. Zink) — західноєвропейський середньовічний духовий інструмент; використовувався у музиці середньовіччя, Відродження та бароко. Вважався духовим інструментом, що найкраще імітує людський голос.
Корнет-а-пістон
Корнет-а-пістон (фр. cornet à pistons — «ріжок з клапанами») — вдосконалений поштовий ріжок. Виник у Франції у 1830 році.
Мідний духовий інструмент, який нагадує трубу, але має більш широку та коротку трубку, а замість вентилів пістони. Пістон (фр. piston — «поршень», «кнопка» з пружиною) — особливий пристрій — стоячий вентиль.
Об'єм дійсного звучання корнета від е до с³ (мі малої октави — до третьої октави). Зазвичай використовується у строї сі-бемоль (in B). Ноти пишуться без ключових знаків на тон (для корнета в строї Ля (in A) — на півтора тони) вище дійсного звучання.
Корнет має великі віртуозні можливості та більш м'який, порівняно з трубою, тембр. Корнет — це звичайний учасник духового оркестру, де виконує мелодійний голос. У симфонічному оркестрі використовуються порівняно рідко, як правило 1-2 корнети, партії яких пишуться частіше за все під партіями труб. Серед відомих прикладів використання корнетів у симфонічних творах — Г. Берліоз — симфонія «Гарольд в Італії»; Ж. Бізе — музика до драми «Арлезіанка», П. І. Чайковський — «Італійське капричіо», «Франческа да Ріміні», «Неаполітанський танець» із балету Чайковського «Лебедине озеро».
Література
- Д. Р. Рогаль-Левицкий: «Современный оркестр» «Современный оркестр» т. 1—4. М., 1953—1956