Арутюнян Арамаіс Багратович: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
MikeZah (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
MikeZah (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 17: | Рядок 17: | ||
}} |
}} |
||
{{Othernames|Арутюнян}} |
{{Othernames|Арутюнян}} |
||
'''Арамаіс Багратович Арутюнян''' ({{ДН|20|05|1910}}, місто [[Іджеван]], тепер [[Вірменія]] — {{ДС|15|12|1995}}, місто [[Москва]]) — вірменський радянський діяч, 1-й секретар Ленінаканського міськкому КП(б) Вірменії. Депутат [[Верховна рада СРСР|Верховної Ради СРСР]] 3-го скликання. Доктор історичних наук (1947), професор. |
'''Арамаіс Багратович Арутюнян''' ({{ДН|20|05|1910}}, місто [[Іджеван]], тепер [[Вірменія]] — {{ДС|15|12|1995}}, місто [[Москва]]) — вірменський радянський діяч, 1-й секретар Ленінаканського міськкому КП(б) Вірменії. Депутат [[Верховна рада СРСР|Верховної Ради СРСР]] 3-го скликання. Доктор історичних наук (1947), професор (1949). |
||
== Життєпис == |
== Життєпис == |
||
Рядок 24: | Рядок 24: | ||
З 1929 року — піонервожатий, перебував на відповідальній комсомольській роботі. З 1930 року — головний редактор газети ЦК ЛКСМ Вірменії «Піонер канч» і одночасно заступник голови Центрального піонерського бюро ЦК ЛКСМ Вірменії. |
З 1929 року — піонервожатий, перебував на відповідальній комсомольській роботі. З 1930 року — головний редактор газети ЦК ЛКСМ Вірменії «Піонер канч» і одночасно заступник голови Центрального піонерського бюро ЦК ЛКСМ Вірменії. |
||
Член [[ВКП(б)]]. |
Член [[ВКП(б)]] з [[1931]] року. |
||
З 1933 по 1938 рік навчався в Єреванському державному університеті, де здобув спеціальність історіографа. |
З 1933 по 1938 рік навчався в Єреванському державному університеті, де здобув спеціальність історіографа. |
||
Рядок 34: | Рядок 34: | ||
У 1943—1947 роках — 1-й секретар Кіровського районного комітету КП(б) Вірменії міста Єревана. |
У 1943—1947 роках — 1-й секретар Кіровського районного комітету КП(б) Вірменії міста Єревана. |
||
У 1947 році захистив докторську дисертацію |
У 1947 році захистив докторську дисертацію та здобув ступінь доктора історичних наук і, з 1949 року, звання професора. |
||
У 1947 році — заступник завідувача відділу пропаганди і агітації ЦК КП(б) Вірменії. |
У 1947 році — заступник завідувача відділу пропаганди і агітації ЦК КП(б) Вірменії. |
Версія за 14:07, 1 серпня 2019
Арутюнян Арамаіс Багратович | |
---|---|
Ім'я при народженні | вірм. Արամայիս Բագրատի Հարությունյան |
Народився | 20 травня (2 червня) 1910 або 20 травня 1910[1] Іджеван |
Помер | 15 грудня 1995 (85 років) Москва, Росія |
Поховання | Єреван |
Національність | вірменин |
Діяльність | історик |
Alma mater | Iсторичний факультет Єреванського державного університетуd (1938) |
Науковий ступінь | доктор історичних наук і професор (1949) |
Заклад | Канч[d], Інституті історії НАН Вірменіїd і Державний університет управлінняd |
Партія | КПРС |
Нагороди | |
Арамаіс Багратович Арутюнян (20 травня 1910, місто Іджеван, тепер Вірменія — 15 грудня 1995, місто Москва) — вірменський радянський діяч, 1-й секретар Ленінаканського міськкому КП(б) Вірменії. Депутат Верховної Ради СРСР 3-го скликання. Доктор історичних наук (1947), професор (1949).
Життєпис
Народився в селянській родині. Закінчив початкову школу в Іджевані.
З 1929 року — піонервожатий, перебував на відповідальній комсомольській роботі. З 1930 року — головний редактор газети ЦК ЛКСМ Вірменії «Піонер канч» і одночасно заступник голови Центрального піонерського бюро ЦК ЛКСМ Вірменії.
З 1933 по 1938 рік навчався в Єреванському державному університеті, де здобув спеціальність історіографа.
У 1939—1940 роках — завідувач відділу пропаганди і агітації Єреванського міського комітету КП(б) Вірменії. У 1940 році захистив кандидатську дисертацію і здобув ступінь кандидата історичних наук.
У 1940—1942 роках — 3-й секретар Єреванського міського комітету КП(б) Вірменії.
У 1943—1947 роках — 1-й секретар Кіровського районного комітету КП(б) Вірменії міста Єревана.
У 1947 році захистив докторську дисертацію та здобув ступінь доктора історичних наук і, з 1949 року, звання професора.
У 1947 році — заступник завідувача відділу пропаганди і агітації ЦК КП(б) Вірменії.
У 1947—1950 роках — 1-й секретар Ленінаканського міського комітету КП(б) Вірменії.
У 1952—1953 роках — 1-й секретар Єреванського міського комітету КП Вірменії.
У 1959—1963 роках — директор Інституту історії АН Вірменської РСР.
У 1963—1967 роках — директор Єреванського заочного педагогічного інституту. Одночасно викладав у Єреванському державному університеті.
У 1968—1975 роках — завідувач відділу Інституту історії партії ЦК КП Вірменії.
У 1975—1995 роках — завідувач кафедри історії Московського геологорозвідувального інституту імені Орджонікідзе.
Нагороди
- орден Леніна
- медалі
Джерела
- газета «Известия» — Москва — лютий 1950.
Це незавершена стаття про політичного діяча. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |