Авксентьєвський Костянтин Олексійович: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
Kamelot (обговорення | внесок) м вилучена Категорія:Персоналії; дoдана Категорія:Персоналії за алфавітом з допомогою HotCat |
||
Рядок 9: | Рядок 9: | ||
* [http://vseslova.com.ua/word/Авксентьевський_Костянтин_Олексійович-622u VseslovA. Біографія. Фото] |
* [http://vseslova.com.ua/word/Авксентьевський_Костянтин_Олексійович-622u VseslovA. Біографія. Фото] |
||
[[Категорія:Персоналії]] |
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]] |
||
[[Категорія:Персоналії А]] |
[[Категорія:Персоналії А]] |
||
[[Категорія:Діячі УРСР]] |
[[Категорія:Діячі УРСР]] |
Версія за 05:14, 24 жовтня 2011
Костянтин Олексійович Авксентьевський (18(30).9.1890 - 2.11.1941), радянський військовий діяч.
Біографія
Народився в селі Старий Кунож Вологодській губернії в родині волосного писаря, був вчителем. З 1914 в армії, закінчив Володимирське піхотне училище (1916), учасник 1-ої світової війни, підпоручик. Брав участь у встановленні Радянської влади в губернії Тверськой і Вологодській В 1918 вологодський губвоєнком, потім комісар Ярославського військового округу. З квітня 1919 на фронтах Громадянської війни в посадах: командувача 4-ою армією, члена РВС(Реввоєнрада) Південної групи Східного фронту, члена РВС(Реввоєнрада) 1-ій армії, заступника командувача фронтом Туркестану; найближчий соратник М.Фрунзе. У 1920 командував військами Заволзького військового округу і 2-ою трудовою армією, в серпні - жовтні - 6-ою армією, потім помічник командувача Південним фронтом. У 1921-22 заступник командувача військами України і Криму. Член Всеукраїнського Центрального Виконавчого комітету ВУЦВК 6 скликання. У липні - серпні 1922 головком і військовий міністр Далекосхідної республіки. Закінчив курси вищого комскладу (1923). У 1923-25 командував корпусом. У 1925-27, командуючи військами фронту (з 1926 Середньоазіатського військового округу) Туркестану, керував розгромом басмацтва. У 1928-31 командувач Червонопрапорною Кавказькою армією. З 1931 у відставці по хворобі. Нагороджений 2 орденами Червоного Прапора.