Мравінський Євген Олександрович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
A1 (обговорення | внесок) Нова сторінка: '''Мравінський Євген Олександрович''' (1903-1988), російський диригент. Народився в Петербурзі [... |
A1 (обговорення | внесок) м Мравінський змінено на Мравінський Євген Олександрович |
(Немає відмінностей)
| |
Версія за 18:46, 29 серпня 2007
Мравінський Євген Олександрович (1903-1988), російський диригент. Народився в Петербурзі 22 травня (4 червня) 1903. Учився на природному факультеті Петроградського університету, працював артистом мімансу в Маріїнськім театрі, піаністом у Хореографічному училищі. В 1924 поступив у Ленінградську консерваторію, де спочатку займався в класі композиції, а з 1927 - у класі диригування, спочатку в Н.А.Малько, а після його від'їзду за кордон - в А.В.Гаука.
В 1932 дебютував у Маріїнському театрі, продиригувавши балетом "Спляча красуня" Чайковського. В 1932-1938 був диригентом цього театру (переважно балетного репертуару); з 1938, перемігши на конкурсі диригентів, очолив Симфонічний оркестр Ленінградської філармонії (колишній Придворний) і залишався на цьому посту до кінця своїх днів. За десятиліття роботи із Мравінським оркестр став високопрофесійним колективом і завоював міжнародну популярність. З 1961 викладав у Ленінградській консерваторії.
Мравінський був диригентом авторитарного й у той же час академічного типу, він прагнув до максимально повного пророблення інтерпретації, аж до дрібних деталей. Його манері були властиві скупий жест, тверда воля, стриманість емоцій, прекрасне відчуття форми, і в той же час вона втілювала духовну зосередженість майстра. У досить широкому в стилістичному відношенні, хоча й не занадто великому репертуарі Мравінського деяка перевага віддавалася російській музиці, у тому числі сучасній, а в західноєвропейській класиці - Бетховену, Брамсу, Вагнеру, Р.Штраусу й Брукнеру. Улюбленими авторами Мравінського були Чайковський і Шостакович. До числа вищих досягнень диригента можна віднести трактування П'ятої й особливо Шостої симфоній Чайковського, а також багатьох симфонічних полотен Шостаковича: під його керуванням уперше прозвучали П'ятої, Шоста, Восьма, Дев'ята, Десята симфонії; Восьму симфонію автор присвятив диригентові.
У культурному житті Ленінграда велична фігура Мравинского грала велику, майже культову, роль, символізуючи наступність традицій.
Помер Мравінський у Петербурзі 19 січня 1988.