Мравінський Євген Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Євген Олександрович Мравінський
Russov-Lev-Portrait-of-Yevgeny-Mravinsky-7port3bw.jpg
Народився 22 травня (4 червня) 1903(1903-06-04)
Петербург
Помер 19 січня 1988(1988-01-19) (84 роки)
там же
Поховання Богословське кладовище
Громадянство/підданство СРСР і Російська імперія
Діяльність диригент і музичний педагог[d]
Alma mater Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова
Студент у Ґаук Олександр Васильович
Нагороди
Сталінська премія Орден Леніна Герой Соціалістичної Праці Орден Жовтневої Революції Орден «Знак Пошани» Народний артист СРСР Орден Трудового Червоного Прапора Орден Дружби народів Ленінська премія Заслужений діяч мистецтв Росії
Сторінка в інтернеті mravinsky.org

Євге́н Олександрович Мраві́нський (Евгений Александрович Мравинский, *22 травня (4 червня) 1903(19030604), Петербург — †19 січня 1988, там само) — російський диригент, народний артист СРСР (1954), лауреат Сталінської (1946) та Ленінської премій (1961), нагороджений орденом Леніна, іншими орденами і медалями.

Народився в Петербурзі. Учився на природному факультеті Петроградського університету, працював артистом мімансу в Маріїнському театрі, піаністом у Хореографічному училищі. 1924 року вступив до Ленінградської консерваторії, де спочатку займався в класі композиції, а з 1927 — у класі диригування, спочатку в Н. А. Малько, а після його від'їзду за кордон — в А. В. Гаука.

1932 року дебютував у Маріїнському театрі, продиригувавши балетом «Спляча красуня» Чайковського. В 1932—1938 був диригентом цього театру (переважно балетного репертуару); з 1938, перемігши на конкурсі диригентів, очолив Симфонічний оркестр Ленінградської філармонії (колишній Придворний) і залишався на цьому посту до кінця своїх днів. За десятиліття роботи із Мравінським оркестр став високопрофесійним колективом і завоював міжнародну популярність. З 1961 викладав у Ленінградській консерваторії.

Мравінський був диригентом авторитарного й у той же час академічного типу, він прагнув до максимально повного пророблення інтерпретації, аж до дрібних деталей. Його манері були властиві скупий жест, тверда воля, стриманість емоцій, прекрасне відчуття форми, і в той же час вона втілювала духовну зосередженість майстра. У досить широкому в стилістичному відношенні, хоча й не занадто великому репертуарі Мравінського деяка перевага віддавалася російській музиці, у тому числі сучасній, а в західноєвропейській класиці — Бетховену, Брамсу, Вагнеру, Р.Штраусу й Брукнеру. Улюбленими авторами Мравінського були Чайковський і Шостакович. До числа вищих досягнень диригента можна віднести трактування П'ятої й особливо Шостої симфоній Чайковського, а також багатьох симфонічних полотен Шостаковича: під його керуванням уперше прозвучали П'ятої, Шоста, Восьма, Дев'ята, Десята симфонії; Восьму симфонію автор присвятив диригентові.

У культурному житті Ленінграда велична фігура Мравінського грала майже культову роль, символізуючи наступність традицій. Помер Мравінський у Петербурзі.

На його честь названо астероїд 19081 Мравінський.

Посилання[ред.ред. код]