Ковенко Михайло Микитович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
|||
| Рядок 5: | Рядок 5: | ||
Народився 08 листопада [[1888]] році в селі [[Грязне]] Охтирського повіту [[Харківська губернія]]. Освіту отримав в Люботинському двокласному училищі ([[1899]]), технікум в [[Альтенбург|Альтенбурзі]] ([[Німеччина]])(1910), Королівському політехнічному інституті [[Дармштадт]] ([[Німеччина]])([[1910]]), інженер-механік. |
Народився 08 листопада [[1888]] році в селі [[Грязне]] Охтирського повіту [[Харківська губернія]]. Освіту отримав в Люботинському двокласному училищі ([[1899]]), технікум в [[Альтенбург|Альтенбурзі]] ([[Німеччина]])(1910), Королівському політехнічному інституті [[Дармштадт]] ([[Німеччина]])([[1910]]), інженер-механік. |
||
З 1910 потрапляє на військову службу до 1-го Кавказького залізничного батальйону. У 1914 близько 2 місяців працює помічником інженера з обслуговування млинів Харківського відділення торгового дому «Абрам Волкенштейн і сини». З 10.1915 по 07.1916 служить завідувачем технічного бюро відділу механічних майстерень комітету Південно-Західного фронту Всеросійського Земського союзу. З 1916 починає брати активну участь у політичному житті. Вступає до Української соціал-демократичної робітничої партії |
З 1910 потрапляє на військову службу до 1-го Кавказького залізничного батальйону. У 1914 близько 2 місяців працює помічником інженера з обслуговування млинів Харківського відділення торгового дому «Абрам Волкенштейн і сини». З 10.1915 по 07.1916 служить завідувачем технічного бюро відділу механічних майстерень комітету Південно-Західного фронту Всеросійського Земського союзу. З 1916 починає брати активну участь у політичному житті. Вступає до Української соціал-демократичної робітничої партії. |
||
З 07.1917 член [[УЦР|Центральної Ради УНР]]. Там він представляє і Всеукраїнську Раду робітничих депутатів. Наприкінці року Ковенко уже член Української партії соціалістів-самостійників. Він твердо стоїть на державницьких позиціях, усвідомлюючи водночас, що тільки народна воля може вирішити питання про майбутній державний устрій [[Україна|України]]. З 17.09.1917 директор Виборчого бюро у складі Генерального секретарства внутрішніх справ. З 12.1917 у зв'язку з початком виборчої кампанії був відряджений на роботу до Вільного Козацтва для його інструктажу з охорони виборів. У 01.1918 командував загонами Вільного козацтва під час оборони [[Київ|Києва]]. У січні 1918 Київський міських комісар від [[УЦР|Української Центральної Ради]]. |
З 07.1917 член [[УЦР|Центральної Ради УНР]]. Там він представляє і Всеукраїнську Раду робітничих депутатів. Наприкінці року Ковенко уже член Української партії соціалістів-самостійників. Він твердо стоїть на державницьких позиціях, усвідомлюючи водночас, що тільки народна воля може вирішити питання про майбутній державний устрій [[Україна|України]]. З 17.09.1917 директор Виборчого бюро у складі Генерального секретарства внутрішніх справ. З 12.1917 у зв'язку з початком виборчої кампанії був відряджений на роботу до Вільного Козацтва для його інструктажу з охорони виборів. У 01.1918 командував загонами Вільного козацтва під час оборони [[Київ|Києва]]. У січні 1918 Київський міських комісар від [[УЦР|Української Центральної Ради]]. |
||
16.01.1918 особливий комендант [[Київ|Києва]], брав участь в придушенні заколоту на заводі Арсенал. У січні 1918 провів арешти лівих українських есерів, які пішли на змову з більшовицьким «урядом». З 09.03.1918 представник [[Міністерство закордонних справ|міністерства закордонних справ УНР]] при військовому аташе уряду [[Німеччина|Німеччини]]. |
|||
З 05.1918 директор [[Київський завод Арсенал|київського заводу «Арсенал»]]. У 1919 редактор газети «[[Україна]]», яка виходила в [[Кам'янць-Подільський|Кам'янці-Подільському]]. |
З 05.1918 директор [[Київський завод Арсенал|київського заводу «Арсенал»]]. У 1919 редактор газети «[[Україна]]», яка виходила в [[Кам'янць-Подільський|Кам'янці-Подільському]]. |
||
З 1919 голова Верховної слідчої комісії по боротьбі з контрреволюцією. У 1919 особливий комендант Вінниці та околиць |
З 1919 голова Верховної слідчої комісії по боротьбі з контрреволюцією. У 1919 особливий комендант Вінниці та околиць. |
||
З 1920 — живе на еміграції в [[Румунія|Румунії]]. У 1922 брав участь в організації секції Управи Філії Українського Товариства Ліги Націй у ([[Румунія|Румунії]]). |
З 1920 — живе на еміграції в [[Румунія|Румунії]]. У 1922 брав участь в організації секції Управи Філії Українського Товариства Ліги Націй у ([[Румунія|Румунії]]). |
||
Версія за 15:50, 21 квітня 2012
Михайло Микитович Ковенко (1888 — 19??), український військовий і політичний діяч.
Біографія
Народився 08 листопада 1888 році в селі Грязне Охтирського повіту Харківська губернія. Освіту отримав в Люботинському двокласному училищі (1899), технікум в Альтенбурзі (Німеччина)(1910), Королівському політехнічному інституті Дармштадт (Німеччина)(1910), інженер-механік.
З 1910 потрапляє на військову службу до 1-го Кавказького залізничного батальйону. У 1914 близько 2 місяців працює помічником інженера з обслуговування млинів Харківського відділення торгового дому «Абрам Волкенштейн і сини». З 10.1915 по 07.1916 служить завідувачем технічного бюро відділу механічних майстерень комітету Південно-Західного фронту Всеросійського Земського союзу. З 1916 починає брати активну участь у політичному житті. Вступає до Української соціал-демократичної робітничої партії.
З 07.1917 член Центральної Ради УНР. Там він представляє і Всеукраїнську Раду робітничих депутатів. Наприкінці року Ковенко уже член Української партії соціалістів-самостійників. Він твердо стоїть на державницьких позиціях, усвідомлюючи водночас, що тільки народна воля може вирішити питання про майбутній державний устрій України. З 17.09.1917 директор Виборчого бюро у складі Генерального секретарства внутрішніх справ. З 12.1917 у зв'язку з початком виборчої кампанії був відряджений на роботу до Вільного Козацтва для його інструктажу з охорони виборів. У 01.1918 командував загонами Вільного козацтва під час оборони Києва. У січні 1918 Київський міських комісар від Української Центральної Ради.
16.01.1918 особливий комендант Києва, брав участь в придушенні заколоту на заводі Арсенал. У січні 1918 провів арешти лівих українських есерів, які пішли на змову з більшовицьким «урядом». З 09.03.1918 представник міністерства закордонних справ УНР при військовому аташе уряду Німеччини. З 05.1918 директор київського заводу «Арсенал». У 1919 редактор газети «Україна», яка виходила в Кам'янці-Подільському. З 1919 голова Верховної слідчої комісії по боротьбі з контрреволюцією. У 1919 особливий комендант Вінниці та околиць.
З 1920 — живе на еміграції в Румунії. У 1922 брав участь в організації секції Управи Філії Українського Товариства Ліги Націй у (Румунії).