Регламент (Європейський Союз)
Постанова — це нормативно-правовий акт Європейського Союзу[1], який підлягає негайному виконанню у якості закону в усіх державах-учасницях одночасно.[2][3] Постанови відрізняються від директив, як мінімум за принципами їх транспонування у національне законодавство держав. Постанови приймаються шляхом різних законодавчих процедур, в залежності від сфери їх застосування.
Правові основи
Правові основи прийняття постанов передбачені у Статті 288 Договорів Європейського Союзу.
- Стаття 288
- Для здійснення повноважень Союзу, його інституції мають приймати постанови, директиви, рішення, рекомендації.
- Постанова має бути призначена для загального застосування. Вона має бути повністю обов'язковою та прямо застосовуватися в усіх Державах-Учасницях.
Рада ЄС може делегувати свої повноваження щодо прийняття законодавства Комісії та, в залежності від сфери та обраної законодавчої процедури, обидві інституції можуть приймати закони.[2] Існують Постанови Ради та Постанови Комісії. Стаття 288 не розділяє законодавчі акти та адміністративні акти, оскільки це питання вирішується на національному рівні.[3]
Правовий вплив
Постанови у певному сенсі схожі з Актами Парламенту, а саме, що їх норми є законами та те, що їх не треба вводити в кожну національну правову систему окремо. Постанови визнаються одними із найсильніших форм закону у ЄС, однак вони потребують багато зусиль для їх формулювання та прийняття.
Коли Постанова вступає в силу, вона має пріоритет перед національними законодавствами при вирішенні питань однієї сфери, а всі наступні національні закони мають прийматися з урахуванням положень Постанов. While member states are prohibited from obscuring the direct effect of regulations, it is common practice to pass legislation dealing with consequential matters arising from the coming into force of a regulation.
Примітки
- ↑ Nanda, Ved P. (1996). Folsom, Ralph Haughwout; Lake, Ralph B. (ред.). European Union law after Maastricht: a practical guide for lawyers outside the common market. The Hague: Kluwer. с. 5.
The Union has two primary types of legislative acts, directives and regulations
- ↑ а б Christine Fretten; Vaughne Miller (21 липня 2005). The European Union: a guide to terminology procedures and sources (pdf). UK House Of Commons Library, International Affairs and Defence Section: 8. Standard Note: SN/IA/3689. Процитовано 3 вересня 2009.
Both the Council of Ministers and the Commission are empowered under the EC Treaty to make laws.
- ↑ а б Steiner, Josephine; Woods, Lorna; Twigg-Flesner, Christian (2006). EU Law (вид. 9th). Oxford: Oxford University Press. с. 56—60. ISBN 978-0-19-927959-3.